Фортеці, митниці та козацькі поселення: в УІНП розвінчали міф про «Дике поле» на Півдні України
Український інститут національної пам’яті спростував один із найпоширеніших імперських міфів про Південь України. Історики наголошують: сучасні Одещина, Миколаївщина та Херсонщина ще у XIV–XV століттях були частиною європейського простору, де діяли фортеці, митниці, торговельні шляхи та формувалися козацькі поселення.
Міф вчергове розвіяли в Українському інституті національної пам’яті.
Український інститут національної пам’яті розповів про історію Півдня України у період Великого князівства Литовського та пояснив, чому твердження про «Дике поле», нібито заселене лише після приходу Російської імперії, не відповідає історичним фактам.
В УІНП зазначають, що після битви на Синіх Водах у 1362 році українські землі увійшли до складу Великого князівства Литовського. Саме тоді держава вийшла до Чорного моря, а за правління князя Вітовта Великого розпочалося активне укріплення південних рубежів. Уздовж Дністра, Південного Бугу та Дніпра будували фортеці, митниці й оборонні укріплення, які забезпечували безпеку та розвиток торгівлі.
Серед найважливіших об’єктів цього періоду історики називають фортецю Хаджибей, або Коцюбіїв, на місці сучасної Одеси. Перша письмова згадка про неї датується 1415 роком, коли польський король Владислав ІІ Ягайло відправляв звідси судна із зерном до Константинополя.
Також діяли фортеця поблизу сучасних Маяків на Одещині, митниця на місці нинішнього Берислава та стратегічний форпост Дашів, відомий сьогодні як Очаків.
За даними УІНП, Південь України не був безлюдною територією. У XIV–XV століттях сюди переселялися жителі Галичини, Волині та Поділля, які займалися рибальством, мисливством, солеварінням і створювали перші хутори та зимівники. Князь Вітовт також надавав землі українській шляхті та боярам, які несли військову службу на південному прикордонні.
Саме в цей період, наголошують історики, почало формуватися середовище, яке згодом стало основою українського козацтва. Південні території були тісно пов’язані з іншими українськими землями економічно, культурно та політично, а не існували окремо від них.
В Українському інституті національної пам’яті підкреслюють, що вивчення цього періоду має важливе значення і сьогодні. Історичні джерела та археологічні знахідки свідчать, що український Південь мав європейське коріння задовго до появи Російської імперії. За словами фахівців, це спростовує російські пропагандистські наративи про так звану «Новоросію» та підтверджує багатовікову історичну тяглість української державності на чорноморському узбережжі.
Нагадаємо, що кафедри історії України та всесвітньої історії Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського спільно з Інститутом археології НАН України розпочали черговий сезон археологічних досліджень у межах практики студентів-істориків. Експедиції проходять на пам’ятках Нижнього Дунаю (городище Картал) та в районі Одеської затоки — на Приморському бульварі в Одесі.
