За підсумками було ухвалене спільне звернення ЄС та України.
Цивільні знаходяться під захистом IV Женевської конвенції. Тож росія не має права арештовувати людей на окупованих територіях. Але тисячі українських чоловіків, жінок, навіть підлітків, були незаконно позбавлені свободи. Серед них мери, журналісти, вчителі, священики, письменники, екологи.
Кількість ув’язнених невідома. Люди просто зникають в правовій чорній дірі. Їхні сім’ї не знають, де вони, чи ще живі, чи їм пред’явлені звинувачення, чи їх вже етапували за сотні чи тисячі кілометрів.
Це не просто грубе порушення обов’язків держави-окупанта. Це система, завдяки якій росіяни намагаються утримати під контролем та примусово інтегрувати захоплені території до складу росії.
Цих людей не можна обміняти. Україна не утримує російських цивільних. Вони просто мають бути звільнені без будь-яких умов. Очевидно, що росія відмовляється це робити.
До всього під контролем росії знаходиться українська територія, де проживають мільйони. Якщо росія сьогодні звільнить тисячу людей, то вже завтра може арештувати в три рази більше. Тому стійкі рішення цієї проблеми не мають робити цю незаконну практику для росії вигідною. Люди – не валюта.
А тепер пряма мова тих, хто вижили:
Я пам’ятаю, що кімната вся була в засохлій крові – стеля і стіни. Мене били вчотирьох. По всіх частинах тіла. Особливо ногами в груди... Я пам’ятаю, що мене били близько 15 хвилин, потім втратив свідомість.
Слышал, как пытали других. Один был прикован наручниками, с завязанными глазами. У меня щелка была приоткрыта, я видел его немного, он был с кастрюлей на голове. По кастрюле били. Он кричал: «Убейте, только не бейте больше».
На мою думку, жодна мирна угода, що не вирішує цю проблему та залишає людей у російських тюрмах, не може називатися миром. Люди знаходяться у нелюдських умовах. Їх б’ють та катують, морять голодом, відмовляють у медичній допомозі. Частина з них може не дожити до кінця війни. Це нагальна проблема. Люди повинні бути на першому місці.
Як часто буває, на фото ви бачите спікерів, а люди, які зробили це можливим, залишаються в тіні. Тож хочу подякувати Сімону Папуашвілі та друзям із International Partnership for Human Rights (IPHR). Вони якраз випустили чудову аналітику по незаконно увʼязненим росією цивільним.
