Особливо для мене гірко читати оцю аналогію про вивішування плаката у вікно магазину.
Тож, всі світові лідери і країни, виходить, роками грали в цю гру, але знали що це брехня і не вірили в те що казали і робили? Тобто в той час коли ви говорили на саммітах і коаліціях про зміцнення світу, підтримку демократії, коли приймали певні рішення і закони, приймали статути і підписували угоди (про роззброєння України, наприклад) - ви не вірили в це, але робили, бо так було вигідніше?
Тобто, виходить всі разом - всі світові лідери і корпорації, країни та уряди прийшли в цю точку. Догрались, так би мовити, і коли вочевидь все летить в прірву нарешті з’явилась сміливість сказати про це вголос?
 
А в чому тут сміливість?
 
Ці слова мають звучати не пост фактум, а до того, як світ рухнув. Щоб зберегти цей світ, а не зафіксувати факт руйнації. Для запобігання неприйнятного, щоб воно не відкусило тобі голову і не стерло з лиця землі мільони життів, країн та націй. Під час скаєння злочину необхідно казати про злочин, а не пригадувати правду через десятки років.
 
І виходить, що абсолютно всі системи, ради та об’єднання, всі коаліції які десятиліттями створювались та фінансувалися мають KPI, що дорівнює нулю. І вся система була суцільним обманом. Все навколо було лише ілюзією. Матрицею.
 
А як ви тепер хочете врятувати цей світ? Світ який ви не хотіли приймати таким яким він був весь цей час. Той реальний світ, який потребував зовсім інших рішень. Якими діями ви його здатні полагодити?
 
То ...може світ і рухнув через ті масові плакати, які роками вивішувались в магазинах? Бо це була не просто вимушена дія, а співучасть?
 
А взагалі: “Ви повинні вірити в себе як у лева. Тому вставайте вранці і гарчіть. Впевненість має значення”.