Росія говорить про мир, але готується до довгої війни, – Тарас Мокляк

Попри гучні заяви Кремля про готовність до мирних переговорів, жодних реальних ознак того, що Росія збирається згортати військову кампанію проти України, наразі немає. Ба більше – переговорна риторика Москви може бути частиною масштабної операції впливу, спрямованої насамперед на західних партнерів України.

Про це в ефірі УСІ розповів оглядач інформаційного агентства Guildhall Тарас Мокляк.

За словами експерта, оцінювати реальні наміри Росії потрібно не за політичними заявами, а за значно вагомішими індикаторами – військово-технічними та економічними кроками. Саме вони показують, чи готується держава до деескалації, скорочення бойових дій або завершення війни. У випадку Росії таких сигналів сьогодні немає.

Мокляк наголошує: Москва вже не вперше використовує риторику про «мир» як політичний інструмент. Подібні заяви Кремль регулярно застосовує для інформаційного впливу на західні суспільства та політичні еліти. Головна мета такої стратегії – або послабити військову й економічну допомогу Україні, або створити сприятливий ґрунт для проросійських політичних сил у західних країнах.

Кремль хоче не миру, а капітуляції України 

На думку аналітика, ключова небезпека полягає в тому, що Росія просуває не мир як такий, а так званий «мир на російських умовах». Фактично йдеться про сценарій, у якому переговорний процес має завершитися не справедливим врегулюванням, а капітуляцією України через зовнішній політичний тиск.

Саме тому нинішні заяви Путіна варто розглядати не у відриві від загального контексту війни, а як частину довгострокової політичної кампанії. Особливо важливим цей напрямок є для Кремля в Європейському Союзі, де Росія роками інвестувала у зв’язки з крайніми правими та крайніми лівими політичними силами.

Мокляк звертає увагу на тривожний тренд: за останніми дослідженнями, близько 25% громадян країн ЄС підтримують ультраправі партії. Значна частина таких політичних сил має багаторічні контакти з російськими структурами або принаймні транслює вигідні Кремлю наративи.

На думку експерта, саме на поступове посилення таких політичних проксі Москва робить стратегічну ставку. Логіка Кремля проста: спочатку привести до влади сили, які виступають за «переговори» та «припинення ескалації», а вже через них впливати на санкційну політику та військову підтримку України.

Чи дійсно Білий дім змінює підхід до російсько-української війни

Окремо в ефірі обговорювалася реакція США. Останні заяви американських посадовців, зокрема слова Дональда Трампа про те, що Володимир Зеленський «досить добре справляється у війні», дали підстави для обережного оптимізму щодо можливих змін у Вашингтоні.

Однак Мокляк закликає не поспішати з висновками. На його думку, слова Трампа поки що не означають реальної зміни політики Білого дому щодо України.

Експерт нагадує, що нині Дональд Трамп змушений діяти в логіці майбутніх американських виборів. У такій політичній ситуації будь-який лідер прагне асоціювати себе з перемогами, успіхом і сильними союзниками. Саме тому українські успіхи на полі бою можуть бути для нього вигідним політичним активом у комунікації з власним електоратом.

Втім, між політичними заявами та реальними рішеннями існує принципова різниця. Мокляк підкреслює: станом на зараз США не відновили повноцінного безоплатного постачання озброєння Україні. Білий дім переважно говорить про продаж зброї, а не про повернення до попередніх форматів підтримки.

Саме тому, за словами аналітика, говорити про зміну американської політики можна буде лише тоді, коли за заявами підуть конкретні кроки — нові пакети допомоги, рішення щодо озброєння або інші практичні дії.

Коментуючи питання про те, чи може українська дипломатія використати передвиборчу логіку Дональда Трампа на свою користь, експерт говорить про важливість не лише офіційних контактів, а й так званої вторинної дипломатії.

Йдеться про роботу з широким колом людей, які впливають на формування рішень у Вашингтоні: політичними консультантами, лобістами, представниками громадянського суспільства, комунікаційними командами та аналітичними центрами.

На думку Мокляка, Трамп і його найближче оточення — лише верхівка великої системи ухвалення рішень. Значно важливішими можуть бути ті люди, які формують для американського політичного керівництва порядок денний і підштовхують його до конкретних рішень.

Саме робота з такими групами впливу, вважає аналітик, може виявитися більш ефективною, ніж спроби вести комунікацію виключно на рівні перших осіб.

Чому переговорний трек у Європі може бути небезпечним

На завершення ефіру експерт окремо зупинився на ще одній загрозі — можливому втягуванні Європейського Союзу в російський переговорний сценарій.

За його словами, Москва активно працює над тим, щоб зробити переговори центральною темою європейського політичного порядку денного. Якщо раніше цей інструмент уже був використаний на американському треку для послаблення підтримки України, то тепер аналогічний сценарій Кремль намагається розіграти і в Європі.

Найбільша проблема, за словами Мокляка, у тому, що подібні російські операції впливу з часом починають жити власним життям. Навіть якщо спочатку тема штучно розганяється Кремлем, згодом вона може стати частиною самостійної внутрішньої політичної дискусії в країнах ЄС.

Саме це, на його думку, зараз і відбувається з темою переговорів.

Якщо Росії вдасться посадити за переговорний стіл велику кількість європейських політичних гравців, тиск на Україну може суттєво зрости.

Водночас Мокляк наголошує: якщо Європа не піддасться на цю стратегію, Кремлю буде значно складніше нав’язати Україні мир на власних умовах.

Українські успіхи не означають швидкого завершення війни

Попри успішні удари Сил оборони України по військових об’єктах у тимчасово окупованому Криму та по території Росії, Мокляк застерігає від надмірного оптимізму.

На його думку, успіхи України не повинні створювати хибне враження, що війна близька до завершення. Росія не демонструє жодних ознак підготовки до зупинки бойових дій, а навпаки — продовжує системно реалізовувати стратегію війни на виснаження.

Експерт проводить важливу паралель із 2022 роком. Тоді, за його словами, міжнародна спільнота занадто рано почала говорити про післявоєнне відновлення України, хоча значно доречніше було б говорити про її виживання.

Саме цю помилку, на його переконання, не можна повторювати зараз.

Додаткову складність створює зміна характеру самої війни. Росія дедалі активніше використовує відносно дешеві засоби ведення бойових дій — передусім дрони. Це дозволяє їй навіть за наявності економічних проблем підтримувати інтенсивність війни тривалий час.

Мокляк вважає, що в нинішньому форматі Росія потенційно здатна продовжувати війну ще роками.

Головне питання 2026 року: як примусити Росію до миру

Однією з центральних тез ефіру стала думка про те, що міжнародна дискусія навколо війни сьогодні рухається не в тому напрямку. За словами Тараса Мокляка, Україна та її партнери надто часто концентруються на питанні можливих переговорів, хоча ключове питання має звучати зовсім інакше: не «коли почнуться переговори», а «як саме примусити Росію до миру». Саме ця зміна оптики, на його думку, є принциповою для розуміння реальної ситуації.

Експерт наголошує, що проблема значно глибша, ніж може здаватися на перший погляд. На превеликий жаль, ані Україна, ані її західні союзники поки що не дали чіткої та практичної відповіді на запитання, яким саме чином Росію можна змусити відмовитися від продовження війни. Ба більше, ця тема часто навіть не стає предметом серйозної міжнародної дискусії, хоча саме вона мала б бути центральною.

На думку Мокляка, існує щонайменше три фундаментальні компоненти, без яких говорити про реальний примус Росії до миру практично неможливо. Перший — це здобуття Україною вогневої переваги. З точки зору військової науки, саме вогнева перевага є базовим принципом, який дозволяє змінити поведінку противника на полі бою і, відповідно, впливати на його політичні рішення.

Другий компонент — системний підрив економічних спроможностей Російської Федерації. Йдеться про створення таких умов, за яких Кремлю ставатиме дедалі складніше фінансувати воєнну машину, компенсувати втрати та підтримувати довготривалу війну на виснаження. Саме економічний тиск, у поєднанні з військовим, здатен поступово зменшувати ресурсну базу агресора.

Втім, третій фактор, як вважає аналітик, сьогодні залишається найбільш недооціненим — це вплив на російське суспільство. За словами Мокляка, ця сфера фактично випала з фокусу уваги, хоча вона може мати стратегічне значення. Він звертає увагу на те, що сама ідея роботи з громадською думкою всередині Росії значною мірою була дискредитована ще у 2022 році, зокрема й завдяки російським операціям впливу.

Пояснюючи свою позицію, експерт звернувся до історичних паралелей. Він нагадав, що під час Першої світової війни Німеччина програла, попри те, що на її території фактично не було ворожих військ. Натомість у Другій світовій війні, навіть коли поразка нацистського режиму вже була очевидною, німці продовжували захищати Берлін до останнього солдата. На думку Мокляка, одна з ключових причин цієї різниці полягала саме в роботі із суспільними настроями — або у її відсутності.

Саме тому, підсумовує експерт, розмова про примус Росії до миру не може обмежуватися лише санкціями чи поставками зброї. Якщо Україна та її партнери справді хочуть змінити поведінку Кремля, вони мають мислити комплексно — через військову перевагу, економічне виснаження та роботу з внутрішніми настроями в самій Росії.

Фінальний висновок експерта залишається незмінним: на сьогодні він не бачить жодних реальних ознак того, що Росія готова до будь-якої паузи, якщо вона не передбачає виконання саме російських умов.