Одеський боєць два тижні прожив у бліндажі з російським військовим після знищення позиції

Про це повідомило видання The Guardian.

34-річний боєць розповів, що його підрозділ тривалий час перебував під обстрілами.

Наприкінці лютого російські оператори безпілотників спробували нову тактику. Вони відправляли безпілотники «Молнія» з протитанковими мінами. Міна вибухнула біля входу, внаслідок чого двоє українських солдатів, Вадим та Саша, отримали струс мозку. Було ще кілька подібних атак, перш ніж Летунов почув зловісний гудок. Цього разу міна впала на їхню окопну нору.

Цей вибух відірвав Саші ноги, Вадим намагався його відкопати, але побачив, що той вже мертвий.

Одесит виліз на поверхню. Сповнений адреналіну, він побіг у напрямку інших українських солдатів та помітив укріплену позицію серед дерев.

Ковдра накривала дверний отвір.

Хлопець запропонував зайти й він зайшов на позицію. А потім почув його російський акцент.

Російський солдат Нікіта наказав йому спуститися в крихітну підземну камеру.

Він показав українцю християнський хрест, який зробив з двох дерев’яних дощок. На ньому були написані слова «врятувати та захистити».

Також росіянин сказав, що відпустить Летунова наступного ранку, але не зробив цього. Вадим чекав кулі будь-якої миті.

Виявилося, що Нікіту завербували з місць позбавлення волі. Окупанту вдалося взяти Летунова під контроль — він його обшукав, шукаючи наркотики, вірячи в поширені пропагандистські міфи.

Протягом наступних днів обидва перебували разом у холодному укритті майже без їжі та води. За словами українського військового, росіянин мав нестабільний психологічний стан із різкими перепадами настрою, чим Летунов згодом скористався, намагаючись контролювати ситуацію.

Підлітком Летунов читав книги з психології, і, як він виявив, Нікіта був наркоманом і дрібним злочинцем, якого звільнили з в’язниці, щоб воювати в  Україні. Але він втік з бою, потрапив у полон, а коли його обміняли, то відправили назад на фронт. Його командир, чеченець, викрикував команди по рації.

Летунов вирішив прикинутися дурнем.

Український воїн каже, що «почав божеволіти», коли один із його пальців на нозі почорнів від гангрени, і попросив Нікіту застрелити його на вулиці, щоб тіло побачили та повернули родині.

Тим часом у 118-й бригаді Летунова вважали, що він, найімовірніше, загинув. Його командир повідомив новину матері, Ірині, сказавши, що «на 95% впевнений», що її син не повернеться.

Проте дружина Вадима, вважала, що він досі живий. Її чоловік був досвідченим бійцем, який записався до армії через кілька годин після початку повномасштабної війни, служив у взводі ППО та брав участь у звільненні Херсона. Вона продовжувала надсилати йому повідомлення через Telegram. На батька чекав і 5-річний син Андрій.

Між тим, у сховищі Нікіта давав своєму в’язню один шматочок шоколаду на день і кришку від пляшки води. Росіянин почав скаржитися на свої жалюгідні умови: брак їжі та те, що він та його товариші по службі змушені збирати дощову воду та «пити власну сечу».

Коли в укритті закінчилася вода, вони змушені були вийти назовні.

Тоді дрон повернувся та скинув рацію. Згодом на місце прибув український бронетранспортер, а російський військовий здався в полон.

За час перебування у бліндажі Вадим Летунов отримав серйозні ускладнення — через гангрену він втратив палець на нозі. Наразі боєць проходить лікування та реабілітацію в Одесі.

Нагадаємо, що Омбудсмен оприлюднив чітку інструкцію для цивільних у полоні та зниклих безвісти.