Право на сім’ю: як можна стати родиною для дітей без батьківського піклування та що варто знати майбутнім батькам

У родині Грищенків ранок ніколи не буває тихим. Поки один збирається до школи, інший шукає зошит, а хтось просить допомогти з домашнім завданням. Це звичний ритм життя великої прийомної родини. Тут не просто «виховуються» діти — тут кожен має турботу дорослих, підтримку та відчуття стабільності.

Іван та Тетяна Грищенко — батьки-вихователі. Вони створили велику прийомну родину, завдяки чому влаштовані до них діти зростають не в інституції, а в сімейному теплі.

Під час навчання подружжю надали багато практичних знань і навичок, які знадобилися у вихованні дітей: як розуміти ті чи інші особливості поведінки дитини, як правильно її підтримати, як допомогти адаптуватися до нової сім’ї, як, зрештою, самим залишатися в ресурсі, виховуючи кількох дітей одночасно.

Досвід цієї родини — лише один із можливих варіантів. В Україні сьогодні діє кілька механізмів влаштування дитини в сімейне середовище, кожен з яких має свої особливості:

• Усиновлення. Це сім’я назавжди. Дитина юридично стає донькою або сином подружжя або людини, яка усиновила, а усиновлювачі отримують ті самі права й обов’язки, що й біологічні батьки. Держава надає фінансову підтримку, аналогічну тій, що виплачується при народженні дитини.
• Опіка та піклування. Найчастіше цю форму обирають родичі. До 14 років встановлюється опіка, з 14 до 18 — піклування. Дитина зберігає статус дитини-сироти, що дає їй право на державні виплати та пільги.
• Прийомна сім’я. Можливість виховувати від однієї до чотирьох дітей до їхнього повноліття (або 23 років, якщо вони навчаються або мають інвалідність) або до усиновлення. Держава забезпечує виплати на дітей, а одному з батьків — грошове забезпечення та страховий стаж.
• Велика прийомна родина (офіційною мовою дитячий будинок сімейного типу — ДБСТ). Формат, який обрали Грищенки. Тут виховують від 5 до 10 дітей. Громада за потреби забезпечує таку родину житлом необхідної площі, а батьки-вихователі отримують оплату праці та соціальні гарантії, а також виплати і пільги для дітей. Прийомним і великим прийомним родинам на постійній основі надається послуга соціального супроводу — фахівці допомагають вирішувати питання з адаптацією дітей, їхньою освітою, лікуванням, бюрократичні питання.
• Патронат над дитиною. Тимчасовий догляд і виховання дітей. Дитина кілька місяців перебуває в родині патронатного вихователя, поки її біологічні батьки долають кризу або вирішується питання про її подальше влаштування в нову постійну родину. Це професійна послуга, що передбачає оплату праці, виплати на дитину та супровід фахівців.

Фахівці наголошують: родини не залишаються сам на сам із викликами. Йдеться про комплексний соціальний супровід: консультації, навчання та допомогу на кожному етапі. Держава спрощує процедури там, де це можливо і де це не суперечить інтересам дітей. Проте ключовий аспект прийняття дитини залишається незмінним — не швидке рішення, а свідомий процес.

Нам було важливо розібратися, що нас чекає. Нам пояснили різницю між формами, міру нашої відповідальності і те, яку підтримку ми матимемо,

Саме тому перший крок до батьківства — це інформація. Навіть якщо ви лише розглядаєте таку можливість, варто почати з консультації.

Дізнатися більше про те, як прийняти дитину в родину, можна за телефоном гарячої лінії: 0 800 60 33 77, або на офіційному сайті dity.gov.ua.

Також у кожній громаді працює служба у справах дітей, де можна отримати фахові відповіді на всі запитання.

Рішення прийняти дитину — це не один крок, а шлях. І він починається з вашої готовності запитати.