Пройшла Бахмут і Костянтинівку — санінструкторка Світлана Гажийська розповіла про службу в армії
Вона 17 років працювала в дитячій реанімації — тримала життя тих, хто щойно народився. На третій день повномасштабного вторгнення Світлана зібрала речі й пішла до ТЦК. Без повістки, добровільно. Тепер вона санітарна інструкторка 118-ї окремої механізованої бригади.
Для Світлани війна — це не стрілки на мапах, а очі поранених. Вона пройшла Бахмут, Костянтинівку та Курдюмівку. Каже, що на фронті відкрила для себе українських чоловіків заново.
Був випадок, коли на стабпункт привезли 20-річного бійця. Окрім допомоги, він просив лише одного — почути українську пісню. Можливо, востаннє. Світлана разом із лікарем співали йому «Червону руту» прямо під час маніпуляцій. Іншого побратима, який плакав через страх не встигнути на власне весілля, вона просто тримала за віру: «Встигнеш, обов’язково».
Найважчий момент стався, коли один із поранених запитав: “Чому ви так дбаєте про мене? Я ж зек”
Світлана розплакалася. Не від жаху війни, а від того, що людина сама себе викреслила з життя. Її відповідь була короткою: “Ти для мене воїн. Герой. Тут і зараз”.
Світлана виходить на відпочинок — четвертий контракт не продовжили через вік. Але її позиція залишається твердою: цивільним медикам не варто боятися армії. Досвідчений лікар чи медсестра у підрозділі — це врятовані життя, які не мають ціни.
Кожен професіонал у лавах медичної служби — це шанс для бійця повернутися додому. Твій фах потрібен тут і зараз.
