Криза педагогічної професії: зростає попит на фахівців, а молодь не йде у вчителі
Робота з дітьми надихає, але цього виявляється замало, щоб залишитися в професії. Попри інтерес до викладання, багато молодих фахівців не пов’язують своє майбутнє зі школою або швидко її залишають. Чому в країні, де вчителів загалом вистачає, школи все одно відчувають кадровий голод? І чому молоді педагоги, які приходять у професію з ентузіазмом, часто не затримуються надовго?
Надія Кузьмичова, заступниця міністра освіти, повідомила в інтерв’ю hromadske, що вчителів загалом достатньо, але не вистачає саме потрібних фахівців.
Найбільший дефіцит – серед викладачів точних і природничих предметів: математика, фізика, хімія, біологія, технології. Головною причиною посадовиця вважає те, що мало молодих людей обирає ці педагогічні спеціальності, тому потрібно змінювати підхід до їхньої підготовки й робити професію більш привабливою.
Водночас зі студентів-педагогів трохи більше третини (37%) розглядає школу для довгострокової кар’єри і близько половини – тимчасової (45%), згідно з дослідженням «Можливості та потенціал вчительської професії очима студентів/ок і вчителів/ок з досвідом до 5 років» від ГО «Навчай для України» та Vox Populi agency. Також серед студентів педагогічних спеціальностей лише 24% абсолютно впевнені у виборі професії, а 44% розглядають його як можливий варіант. Цю тенденцію підтверджує і Валерія Павлова, кандидатка педагогічних наук, доцентка, яка під час педагогічної практики неодноразово супроводжувала студентів Одеського національного університету імені І.І. Мечникова.
Згідно зі спостереженнями після практики, можна виділити частину студентів, які, власне, і до практики були вмотивованими, спрямованими на педагогічну діяльність – практичний досвід їх ще більше переконує, що в майбутньому вони будуть вчителями. Звісно, таких студентів не дуже багато, але вони завжди є. Звичайно, є і інші, які достатньо формально виконують завдання під час практики, не бачать себе в майбутньому в школі. Також існує частина тих, хто до практики не розглядали такої траєкторії, тобто роботи вчителем у школі, а практика і можливість себе реалізувати в професійному плані змінює їх погляди, хоча до закінчення університету вони, можливо, ще вагаються. Власне зусилля викладачів більшою мірою, на мій погляд, потрібно спрямовувати на тих студентів, хто визначився та тих, хто сумнівається, щоб допомогти їм в майбутньому реалізуватись професійно, - каже вона.
Андрій Чмир – молодий учитель української мови, літератури та німецької мови Одеського ліцею №56 Одеської міської ради, що працює на посаді вже 6 років, а також із цього навчального року поєднує викладання в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова. Педагог розповів, чому обрав свою професію.
Під час проходження в університеті студентської практики усвідомив, що це мене захоплює. Я проводив уроки в школі, готував матеріал, планував виховні заходи. Тоді виникло бажання рухатися далі в цьому напрямі. Закономірним був і подальший крок: бакалаврат, магістратура і зрештою аспірантура, - каже Андрій.
У дослідженні вказано, що більшість молоді, яка планує пов’язати своє життя з вчителюванням, відмічає головними кар’єрними орієнтирами прагнення до щастя й задоволення від життя (66 %). Тоді як частка тих, хто йде в професію через фінансову мотивацію, є меншою (46 %), але 80 % педагогів, які думали про зміну фаху, основною причиною вважають саме низьку оплату праці. Також ті, хто має досвід роботи до 5 років, залишаються у професії переважно (71 %) через інтерес до роботи з учнями.
Щодо тих факторів, які впливають на бажання працювати в освіті, я б виділила спрямованість на спілкування з дітьми, зацікавленість у можливості допомогти їм розкрити їх потенціал, високу емоційну стійкість, емпатію та можливість працювати творчо. Тоді як низьке фінансове забезпечення в майбутньому може призвести до зміни професії, навіть при високому бажанні працювати з дітьми в школі. На практиці студенти ще не повною мірою занурені у відносини колективу школи, тому, можливо, що і цей фактор впливатиме на бажання працювати в освіті, – стверджують експерти.
Андрій також наголошує на деяких складнощах, з якими зіткнувся на початку професійного шляху.
Насамперед дисципліна, адже постійно треба було підтримувати порядок, утримувати в голові одномоментно безліч різних речей та тримати контроль над ситуацією. А по-друге, слід було відмовитися від надмірного перфекціонізму. Ти ставиш перед собою планку у 100%, що, безумовно, є недосяжним. Як наслідок, це призводить до надмірної самокритики та вигорання. Тому інколи варто давати собі розслабитися і мати чітке уявлення, що всі справи ти не переробиш, - каже він.
Дослідження також говорить про те, що педагоги з досвідом роботи до 5 років часто переживають емоційне вигорання: чоловіки – 43 %, а жінки – 33 %.
Цікаво, що сам досвід педагогічної практики не стає для студентів серйозним розчаруванням. За словами експертки, їхні очікування здебільшого відповідають реальності, а взаємодія з учнями часто викликає позитивні емоції.
Зазвичай практика проходить на третьому або четвертому курсі, і власне це не так багато часу відтоді, коли вони самі навчались у школі, і тому в моєму досвіді ніхто зі студентів не мав якихось очікувань, що не відповідали їх уявленням, - стверджує експертка.
Це свідчить про те, що студенти мають уже на етапі навчання майже повне уявлення про професію, і проблема полягає не у жорстокому зіткненні фантазій із реальністю.
Молодий учитель розповів про свій досвід.
Не очікував, що багато моментів, які здаються само собою зрозумілими, потребують документальної фіксації. Тобто впровадження електронної системи спростило завдання, але, на жаль, ще чимало аспектів потребують удосконалення для простішої роботи педагогів. Виправдалося те, що зміг знайти (принаймні хотілося би в це вірити) спільну мову з учнями, постаратися зрозуміти кожного та уникнути того, що свого часу мене дратувало під час навчання, - поділівся Андрій.
Валерія зазначає, що шкільне середовище суттєво впливає на професійне становлення молодих учителів. Атмосфера в колективі може як підтримати їх, так і відштовхнути від роботи в школі.
Стиль керівництва та спілкування всередині колективу може і впливати на бажання працювати й надалі. З досвіду, були студенти, які з певним ентузіазмом ішли працювати, але через деякий час звільнялись і стосунки в колективі зіграли не останню роль у такому рішенні, - стверджує Валерія.
Згідно з даними дослідження, стосунки в колективі є визначальними для комфортного входу в професію та перебування в ній. Під час адаптації педагоги визначали частіше високий рівень підтримки з боку колег по роботі. А також учасники зауважували, що дружня атмосфера в колективі знімає стрес від складнощів на початку роботи, але водночас поодинокі випадки конфліктності ставали серйозними демотиваторами та іноді – причиною звільнення на старті кар’єри.
На думку молодого вчителя Андрія, популяризація педагогічної професії серед молоді потребує системних змін.
Насамперед, як би це меркантильно не звучало, фінансового заохочення. На жаль, чимало моїх знайомих одногрупників та одногрупниць у подальшому пішли іншим шляхом, а не пов’язали себе з освітою. Ще вважаю зовсім недоречними постійні спроби експериментів у навчанні, невдалі реформи, непродумані рішення. Педагоги тільки розібралися з однією системою, як їм закидають уже іншу. Потрібна чітка стратегія розвитку в освіті, а не хаотичні, часом кардинально протилежні, рухи. Це також стабілізує нашу навчальну сферу, - зазначає він.
Проблема педагогічної професії значно глибша, ніж просто нестача кадрів. Хоча частина молоді цікавиться викладанням, спілкування з учнями їм приносить задоволення, багато випускників усе одно не бачать у школі довгострокової кар’єри.
На цей вибір впливають як зовнішні фактори: низька зарплата, нестабільність реформ, складні умови праці, – так і внутрішні виклики професії, зокрема емоційне навантаження та ризик вигорання. Але експерти пояснюють, що за умови підтримки, чіткої стратегії розвитку освіти та правильної мотивації викладання може залишатися привабливим вибором. Саме комплексні зміни, а не поодинокі рішення, здатні стабілізувати ситуацію та залучити молодь до вчителювання. Бо питання вже давно не в тому, чи хоче молодь іти в школу – питання в тому, чи готова система підтримати їх на початку та забезпечити гідні умови праці.
