Добрий ранок, друзі!

Ситуація в Ірані та навколо нього станом на зараз. Не буду вам переповідати про масштабність ударів по іранській інфраструктурі, самі можете прочитати. Зазначу лише, що ізраїльські та американські ПС повністю контролюють іранський повітряний простір, і війна в цьому плані більше схожа на розстріл. Головне завдання - повна деградація оборонного потенціалу Ірану.

Офіційні канали КВІР вночі поширили інформацію про скасування фетви Хаменеї щодо заборони ядерної зброї. Це розцінюється як останній акт шантажу, що спровокував коаліцію на підготовку ударів по підземних об’єктах у Фордо. Безглузді, як на мене, заяви, що вчергове свідчать про подальшу фрагментацію оперативного управління.

Спостерігається найглибший конфлікт між регулярною армією (Артеш) та Корпусом вартових за останні 40 років. Одразу зазначу, щоб не закидали гнилими помідорами: верифікувати це дуже важко, але сигнали надходять (можливо, як частина дезінформації), тож я вам про них розкажу.

Отже, верифіковано локальні сутички в Тегерані (район урядового кварталу та штаб-квартири «Валі-е-Аср»). Підрозділи Артеш, начебто, відмовилися передавати КВІР резерви ППО та брати участь у придушенні вуличних протестів.

Повідомляється про дистанціювання генералітету Артеш від «суїцидальних» наказів КВІР щодо атак на танкери та бази США. Армія позиціонує себе як «інститут національного порятунку» для постреволюційного періоду. За інформацією Institute for the Study of War (ISW), удари Ізраїлю по штабах КВІР (Thar-Allah) значно підірвали здатність «вартових» контролювати столицю.

Після підтвердження смерті Рахбара протести спалахнули з новою силою в Тегерані, Ісфагані та Ширазі. Гасла - прямі вимоги повалення ісламської республіки.

Підтверджується масовий етап політичних в’язнів із в’язниць «Евін» та «Раджаї-Шахр». Їх перевозять до стратегічних об’єктів (Натанз, штаби КВІР), щоб використовувати як «живі щити». Це змусило коаліцію коригувати графік ударів по центру столиці.

Принц Реза Пехлеві офіційно закликав силовиків переходити на бік народу, заявивши, що «режим доживає останні години».

Хороша новина: завдяки втручанню Мохсена Резаї та тиску Китаю, Ормузьку протоку відкрито до початку торгів у понеділок. Це збило паніку на ринку нафти (Brent торгується на рівні $78-80).

ОАЕ та Саудівська Аравія успішно відбили масовані ракетні атаки КВІР (True Promise IV). Позиція арабських столиць - повна нейтралізація іранської загрози. Те, що Україна згадується як важливий елемент посилення протиповітряної оборони країн Затоки - добрий знак. Вчасна заява Зеленського про це - нам плюс у карму.

Велика Британія, Франція та Німеччина висловили підтримку праву іранського народу на демократичний транзит, що є дипломатичним «зеленим світлом» для дій коаліції.

Відмова Москви втрутитися в конфлікт на боці Тегерана почута в Пекіні та Пхеньяні як сигнал про немічність РФ. Спроби Москви зв’язатися з Вашингтоном напряму з цього питання виявилися невдалими.

Пекін переходить до прямого управління кризою (кейс Ормузької протоки). Добре це чи погано - поки не зрозуміло, але ажіотаж на ринках збили.

Підсумуємо: У Тегерані панує «двовладдя» між паралізованою Перехідною радою та радикальним крилом КВІР, яке готове до ядерної ескалації. Наступні 48 годин стануть вирішальними для формалізації капітуляції режиму або подальшої ескалації — якщо буде чим.

Ситуація змінюється доволі швидко, зокрема і в Ормузькій протоці.

Що сказати? Після ранкового удару по танкеру в Оманській затоці все, схоже, частково повернулося до попереднього стану. Останні зведення свідчать, що, на жаль, масового руху танкерів не спостерігається. Основний трафік, який було помічено, належав китайським суднам. Трафік впав на 86–90% порівняно з середніми показниками.

Важливу роль у цьому відіграє позиція великих компаній. Maersk, Hapag-Lloyd, CMA CGM та MSC сьогодні підтвердили, що повністю зупиняють прохід через Ормузьку протоку «до подальших розпоряджень». Більшість суден перенаправляють в обхід Африки (мис Доброї Надії). Навіть якщо Пекін і домовився про відкриття - як повідомлялося раніше - страхові компанії (зокрема лондонський Lloyd’s) фактично заблокували рух. Військові премії за страхування суден зросли на 50%, а для багатьох рейсів покриття взагалі скасовано. Жоден капітан не піде в протоку без страховки.

Цей епізод свідчить, що розкол між поміркованими, які намагаються зберегти комунікацію зі світом і не полишають спроб домовитися, та КВІР зростає, адже останні практично ігнорують накази уряду. Але тут є ще один можливий висновок: мірою того, як КВІР ставатиме дедалі «безбашеннішим», зростатиме бажання всередині Ірану від нього відмежуватися.