НАТО – не тільки оборонний військовий безпековий альянс

Емоційний шантаж буває різним.

І може бути дієвим лише коли звучить з вуст людей або від імені інституцій, що мають кришталеву репутацію і прозорі, щирі наміри. Наміри докорінно і системно реформувати країну, а не … партнерів, донорів, по суті від яких ми залежимо більше, ніж повністю. Тобто, коли емоційно промовляє до Саллівана директорка Центру протидії корупції Каленюк і апелює до геноциду – їй віриш.

Тому що вона щира, і має право.
Тому що зробила і робить все, що може. І навіть більше.

А коли президент під час відповіді на питання журналістів робить вигляд, що не розуміє побажань британських урядовців, щоби ми були реалістами та вдячними за допомогу – це таки містить ризики, що партнери можуть і почати ображатися. І навіть не політики, а суспільства.

Почнуть забувати, що вони нам винні по Будапештському меморандуму. Зводити всю допомогу до гуманітарної площини. Звикати. І в якийсь дуже поганий для нас день вирішити, що business is usual, навіть із відвертим ядерним нелюдом – канібалом.

Нагадую, все що ми отримуємо безповоротно, а це вже більше 50 млрд доларів – це податки громадян країн ЄС і НАТО. Це їх гроші, які вони заробили і задонатили Україні, щоби країна оборонялася під час неспровокованої агресії. І будемо чесними – ну яке НАТО з Ківаловим, Князевим, Татаровим, Бакановим?

Ну ніхто ж не сів і не сяде, окрім контуженого літнього охоронця сховища та інших стрілочників. То яке НАТО з яйцями по 17 грн за м2, картоплею по 50 грн та маслом по 150 грн? З воєнкомами борисовими і їх віллами в Іспанії? Без сталого механізму військової юстиції? Із 9 млрд виведених з країни під час війни коштів Укрспецекспорту? З усім іншим тотальним, суцільним, нескінченним трешем?

НАТО – не тільки оборонний військовий безпековий альянс. Країни-члени, окрім вимог до сил оборони і безпеки, мають обов’язково відповідати і іншим, перш за все, антикорупційним критеріям. Водночас в Україні грубо порушуються права людей, в тому числі невід’ємні навіть під час військового стану конституційні права – факт. Зокрема, військовослужбовці не мають реального, а не на папері, права на ефективну та вчасну охорону їх здоров’я.

В Україні інституції антикорупційної інфраструктури цілковито залежні від політичної влади, обмежені в своїй функціональності, ангажовані та зв’язані по руках – факт. З НАЗК трохи краще, хоча і його обеззброїли через відсутність декларування, а з НАБУ і САП – повна біда. І головне – справедливого правосуддя, в нашій країні тотального рейдерства і суцільної корупції в судовій системі, в Україні не існує. Лише поодинокі випадки справедливого судочинства, що сприймаються суспільством як диво. Факт.

То яке НАТО з путінськими орденоносцями ківаловими, з князевими, з павлами вовками, юрченками, мецгерами та іншими? З цією елітою України? Не з фейсбучною тусовкою військових, волонтерів, притомних політиків, журналістів та активних небайдужих громадян – а із “справжньою”, нажаль, елітою?

Навіщо пересічні голландці, британці, американці, німці, шведи на своєму горбу, своєю працею мають оплачувати жебрацьке життя цих святих і чесних бідось? Може пора їх таки саджати? Боротися з цим вічним УРСР? Вже четверта весна пройшла…