Наша країна зараз не здатна існувати без закордонних грошей

Наша країна зараз (і ще на жаль довго) не здатна існувати без закордонних грошей/інвестицій/грантів. Медичне обладнання, відновлення закладів освіти, генератори – це допомога і гранти, нагадаю вам. Лікування, протезування і відновлення ветеранів це теж гранти. Громадські організації роблять величезний вклад в розвиток країни і дають можливість вирішувати проблеми швидше ніж це робилось би на кволому бюрократичному державному рівні. Не приємно про це писати, але на жаль, у багатьох слово “державне” викликає недовіру, сумніви, біль і розуміння що це зробиться ніколи. І радіти тому що тепер громадські організації просто будуть закриті – дивно. А зловтішатися тому що певна кількість освітніх проектів для дітей і молоді найближчим часом видасть рівно нуль цілих нуль десятих хвилин контенту – це хвороблива патологія.

Ви хочете дивитись один єдиний канал і все? Ви не знаєте що таке Ютуб? Ви не в курсі що світ рухається далі і що сусідня країна – агресорка створює десятки тисяч годин якісної, що особливо тригерить, пропаганди для всіх вікових категорій? Невже ви не розумієте , що якщо ви мовчите і нічого не кажите про себе то про вас буде розповідати агресор всьому світу те що йому заманеться і саме так як буде вигідно? А ще як немає що читати, дивитись і слухати в своїй країні то який контент і чиєї країни вони знайдуть в мережі?

А знаєте що дуже сумно і соромно? Що на всі ці речі такі потрібні – грошей у нас самих для нас самих ніколи не вистачає. Всі ці кошти які ми мали пустити на чудові і корисні проекти ми побачили на ліжку, в матраці, в шафі і в кульках перекинутих через паркан під час затримання на хабарях. І цього я ніколи не збагну.

За підтримки USAID наша чудова команда зробила анімаційні серіали “Пес Патрон” та три серії проекту “На краю Світів”. За це я безмежно вдячна. Бо нам дали змогу втримати анімаційну індустрію певний час, повірили в наші сили, в наші історії, були терплячими і розуміли всі наші складнощі, які ніколи б не сподобались інвесторам. Бо інвесторам все одно що у тебе шахеди, ракети, відсутнє світло по 20 годин та немає води. Грантодавці ці виклики розуміли і у всьому були відкриті і лояльні. Це дуже приємно та важливо.

Доречі, я розраховувалась за комуналку, донатила і сплачувала податки в Україні за ці грантові гроші. Як і вся моя чудова команда. Тож, з нуля прибутку ніяких донатів і податків не буде. Ну це так, якщо у вас з математикою не ахті.

І ще одне зауваження – зброя це теж допомога і теж гранти. Чи зрадієте коли і вона припиниться?

Хочете дізнатись ще думки на цей рахунок, то прочитайте BIHUS.Info та Ukrainer. Вони потребують вашої допомоги.