Ми не незламні. Ми живі

У пристрасті практично немає тепла.
І в ній не може бути проживання справжніх потреб людини.
Щоб приховати занепокоєння про свою не сформовану ідентичність, ми провалюємося в пристрасть.
Її дуже багато у молодій парі. Там, де ідентичність кожного ще не встигла сформуватися.
Це я до чого?
Так само і в суспільстві.
Сформувати здорове суспільство можуть внутрішньо зрілі, сформовані люди.
Тільки так.
Що для мене зріла людина?
Цілісний, чесний і без надриву.
І розуміє про свої обмеження.
І найголовніше. Той, хто приймає їх у собі.
Людина не усвідомлює і, найголовніше, не приймає своїх обмежень неспроможна вважатися зрілим.
Так само, як і суспільство.
Ми не Незламні.
Ми відважні, люблячі та мужні.
Живі.
Герої вмирають. Ще й як. І найчастіше швидше за інших.
Герой трапився, щоб виявити і закрити собою наш спільний пр…
І найсильніше, що ми можемо для нього зробити, це навіть не помститися.
А зробити так, щоб наша земля стала місцем для життя.
І щоб більше ніхто ніколи не повинен був повторювати такі подвиги.
Коли ми говоримо, що Герої не вмирають, ми несвідомо маємо на увазі, що вони необхідні нам для майбутніх подвигів.
І отже нормально Жити ми не збираємося.
Подвиг ніколи не трапляється із достатності.
Подвиг завжди сильний дефіцит чогось.
Вони потрібні там, де система починає сильно збоїти.
Апогей, кульмінація героїзму, зазвичай смерть.
Ну і про Душу та тіло, які ми готові обміняти на волю.
Що з нею, зі свободою потім робити?
Якщо її відчути вже нема чим.
І чи свобода, тоді, це?
Суспільство без Душі не може бути вільним.
За визначенням.
Суспільство без Душі в’їхало через кордон нашої країни вранці 24-го.
На танках.
Нам дуже важливо змінювати риторику.
Критично важливо.
Вона сильно впливає вектор руху суспільства.
З надривно-підліткової на зрілу.
Надрив та демонстративність, перші показові характеристики залежної особистості.
Ми не Незламні та не Сталеві
Ми люди.
Мужні, сильні, люблячі та живі.
І смертні.
Герої вмирають.
І тільки для того, щоб ті, що залишилися після них, жили.
І не допускали більше на цій землі жодного фатального героїзму.
І Душу не можна міняти ні на що.
Тут без коментарів.
Нічого не означають наші слова над могилами наших воїнів.
Одне єдине матиме значення.
Не дати цим смертям стати безглуздими.
І це можливо через кропітку роботу над нашою дефіцитарністю після нашої перемоги.
Перетворення свого власного дефіциту, а він у кожного свій, на достатність.
А для початку, не погано б усвідомлювати, ЩО ми говоримо.
Зрілі та якісні форми у будь-яких відносинах, ніколи не народжуються з дефіциту.
Вони народжуються із достатності.
Лише.
А достатність та надрив це слова антоніми.