Про прикордонні розлади особистості «фото»

Про прикордонні розлади особистості

Спробуйте подивитися на свою прикордонність як на благо і спасіння. Ось зараз. Війна надала кардинально нові інструменти для вивчення прикордонності, для українських терапевтів так точно.

Насмілюсь озвучити, що у тенденції зберігати цілісність, спостережливість, усвідомленість і здатність інтегрувати реальність є граничний поріг, за яким знаходиться точка неповернення. Точка неповернення – це як в астрономії обрій подій, за яким знаходиться абсолютно протилежна світу чорна діра.

Якщо залишаються ресурси, хоча б на розмови про цілісність – людина ще далека від обрію неповернення. Але досвід попадання в точку розщеплення, за якою знаходиться чорна діра, приходить виключно в момент катастроф: обстріли, вибухи, фізичне насильство, вбивство, тортури, втеча від руйнувань, втрата житла, втрата близьких, голод, злидні, розруха.

Поки ці речі знаходяться поза досвідом психіки, вона здатна рухатися до цілісності. Але як тільки вибухова хвиля виб’є квартирні вікна, а уламки скла, що розлетілося, сполоснуть хоча б одну дитину з вашого міста, цією ж вибуховою хвилею вас відкине в ту саму область, яку астрономи називають горизонтом подій, а психологи прикордонністю.

І на цій лінії поділу психіки дуже важливо не скотитися в чорну дірку і не збожеволіти в ситуації божевілля та обвалу реальності у прямому та переносному значенні.

Так от, розщепленість і здатність відчувати світ у чорно-білому спектрі, якраз і є спробою намацати дві, хоч і крайні, але все-таки точки опори, щоб остаточно не впасти в психоз або в ту саму чорну дірку забуття.

Тому, якщо ви у своєму кабінеті, а не ховаєтеся з рідними у підвалі без світла, зв’язку та води, діалоги про прикордонність як про спрощений захисний механізм дуже терапевтичні. Але варто лише реальності скривитися, як випадає унікальний шанс оцінити всі принади прикордонності та її важливе значення для уникнення божевілля, психозу та сюрреалізму.

P.S.

Коли пекло стає реальністю треба схопитися ну хоч за щось. Світ врятує не краса, у звичному розумінні її нами. А можливість цю красу розгледіти у некрасивому.