Є дві України
Одна Україна ховає, щохвилини думає, як точково чи системно зменшити наші жахливі втрати, і як змінити іншу “Україну”- радянську УРСР. Що нікуди не поділася і уособлена совком, князевими, ківаловими та у…, що п’яні збивають насмерть нацгвардійців і дають умовне мусорам – вбивцям дитини. Яким байдуже до війни, єдина місія їх життя – власна кишеня.
Отже, є дві України і кричущий, нагальний дефіцит справедливості в суспільстві. І багато питань, на які немає відповідей.
Одне з питань на чутливі теми превентивно піднімав Stavnitser Andrey тиждень тому, але як бачимо, частині суспільства чхати на війну…
[Заздалегідь зауважу, що проти хейту в цілому, так і Одеси зокрема, вимог і претензій до відпочинку, розумію, що працюючий клуб – це економіка, що це зарплати для кухарок та постачальників цих закладів, що в Києві днями так само “гуділа” “Стрічка” (фестиваль електронної музики), на власному досвіді щодо власного психічного здоров’я знаю, як важливе розвантаження, щоби уникнути повного вигорання, знаю, що концерт конкретного Монатіка благодійний, і якась частина піде на ЗСУ (доречі, кому і куди саме?)]
Але у зв’язку з відкриттям нічного клубу Ібіца в Одесі, все ж декілька роздумів і питань:
1. Рівень наших втрат під Бахмутом, Авдосом та усюди по лінії фронту значний. Гине дуже багато хлопців, держава про це з міркувань пропаганди мовчить, але менше б гинуло, якби кошти замість веселощів пішли на турнікети нормальні, а не те лайно, що нині є, на нормальні аптечки, дистанційні турелі, дистанційні евакуатори, броньовані баггі до стабпунктів, нормальні інженерні укріплення і головне – дрони, дрони і ще раз дрони, тощо, тощо, тощо.
Замість цього – показове свято суцільної корупції в державі і як вишенька – от такі демонстративні танці на крові.
То оці люди, що плясали під Монатика – вони не в Україні живуть? Про рівень втрат не знають? Не здогадуються?
І як взагалі веселитися, коли окрім терактів, як позавчора у Дніпрі, щодня великі втрати безпосередньо на фронті?
Де совість? Елементарна совість і такт?
Як матерям і дружинам загиблих дивитися на фотки з Ібіци, хтось з “пляшуших” подумав?
Які почуття у них виникнуть? Хтось має відповіді?
2. Далі питання – то де при такому скупченні чоловіків 25+ славно (сумно) звісний одеський метод “рекрутингу” до ЗСУ?
Чому під Ібіцею, під Парк Резіденс, іншими клубами немає співробітників ТЦК?
Які так вправно висаджувати з маршруток простих работяг на 7 км і на блокпостах по області, не даючи у більшості випадків навіть з родиною попрощатися чи надати документи про відстрочку/об’єктивний стан здоров’я.
Але чому ось ці десь три тисячі відвідувачів чоловічої статі для них недоторкані?
То ми офіційно констатуємо, що всі, підспівуючи вже відкупилися у Васільєва (доречі, який нікуди не пішов з реальних процесів) і ко за 5-7 тис уо?
Моя думка, коли в країні критичні перекоси справедливості, влаштовувати таку показову демонстрацію зневаги до війни і торжество корупції вкрай небезпечно.
Бо для одних війна, втрати, похорони, 700 грн “вдячності” від держави на місяць у вигляді грошового забезпечення поза штатом під час реабілітації після поранення, тобто “закон”.
А для інших – от таке показове беззаконня?
То всі чоловіки – вони всі непридатні за станом здоров’я? Всі опікуються людьми з інвалідністю? Самі є особами з інвалідністю? Студенти? Або ж мають 3+ дітей?
Та ні, і це всі розуміють – просто купили ліві білі квитки.
Замість задонатити ці гроші на дрони, турелі, турнікети, ПНД тощо.
А нічні клуби домовилися з ТЦК, щоби ті не “кошмарили” їх заклади і дали заробити – про це знають усі в Одесі. Давно ходять і обілечують навіть відомі кафе на Таїрова…
І представників центральної влади у регіоні, які би зреагували на таку зневагу і питання, що постають у суспільства – немає. Третій місяць…
3. Ну і головне – чи є у нас і у влади розуміння, що тільки-но фото з Ібіци, з інших закладів потраплять у західну пресу, то опозиція цих країн неодмінно використає ці матеріали для зменшення обсягів допомоги Україні.
Опозиційні політики, які куплені руснею, так і взагалі, щодня будуть демонструвати відео і фото з таких пирувань на крові своїм виборцям.
І питати в німців, чехів, французів, голандців, американців – чому вони мають із своїх бюджетів фінансувати війну в Україні, відривати від своїх родин і своїх економік – коли в самій Україні вже не до війни і тут вже танці на крові і ріки dom perignion..?
Це ж очевидно…
Чи про цей аспект ніхто не подумав?
Які ваші думки?