Голос розуму

Любимі Олексій Прокопенко та Галина Бил з Help Ukraine Center USA покликали із собою на зустріч із Послом України в ООН Сергієм Кислицею. А в мене ж неофіційний фан-клуб, який створився ще до початку великої війни. І вислови героя з картинками батлів в ООН – в «червоному кутку» та в цитатах великих.

Менше відомо, що саме завдяки спічам постпреда я не й… остаточно 24 лютого. Бо в перший тиждень, крім іншого, сидячи в Одесі розшифровувала та перекладала з англійської на українську все, що Кислиця казав в тому дурдомі. Його елегантне (часто троляче) почуття гумору, навіть попре жах, давало надію. Не знаю як. Але мені його голос був голосом розуму серед безпорадності та імпотентності інших представників. Це було розумно. Красиво. Та в тій формі, яка зрозуміла широкому загалу.

Сьогодні Льоша з Галею принесли постпреду декілька крутих та масштабних спільних проектів. Він послухав. Відповів по ділу – із розумінням кожної теми. Зробив дуже точні ремарки. І, боже, як це було приємно, коли він оцінив масштаб кожної задумки. Пишалася Льошою, Галею та всіма нашими в Help Ukraine Center USA. Круті та прекрасні. Навіть собою трохи подпишнулась, бо я вперше за десятиріччя розмовляла українською, забула лише одне слово, але не пішла в «старую больную одесскую женщину, шо с меня взять», а продовжила і нічо.

Ох, коли все складеться, буде круто. Нехай таки да!