«Мови війни»: в Одесі відкрили виставки, присвячені морю та залізу під час вторгнення (фото)

Побувала на відкритті кореспондент Української Служби Інформації Наталя Довбиш.

В Одеському художньому музею відкрили виставку одеського художника Стаса Жалобнюка Black Sea. У своїх роботах він показав, як змінилося ставлення до моря через повномасштабне вторгнення в Україну. Адже раніше саме слово «море» викликало у містян лише ідеалістичні почуття, а зараз це середовище, яке теж несе загрозу, у якому чатують ворожі кораблі та міни.

Повномасштабне вторгнення докорінним чином змінило відносини міста і морського простору. Чорне море, яке насичувало життя міста особливими запахами і звуками, стало випромінювати агресію і сум’яття.

Теперішній стан Чорного моря – Понта Евксинського – не просто стан негостинності. Чорне море занурилось у стан непримиренної ворожнечі до містян зокрема і до українців взагалі в момент появи в ньому російських кораблів, споряджених «Калібрами».

Назви мають ауру локальної авторитетності – Чорне море трансформується в Black Sea під час нападу росії на Україну, – розповіла кураторка виставки Ольга Дзерик.

Наразі є спроба заархівувати почуття та досвід художників через їх роботу. Адже війна змінила ставлення до багатьох речей,- розповів куратор виставки Валерій Коршунов.

Це лише одна виставка з цілого циклу, який готують до Перемоги. Таким чином різні художники з різних міст України показують свій досвід війни.

Іншу виставку в рамках того ж циклу «Мови війни» представив харківський художник Костянтин Зоркін. Вона називається «Захисний шар». Автор нам повідомив, що зазвичай він працює з деревом, а з метала почав створювати роботи біля року тому.

Метал – це взагалі важливо, а тут він має значення скоріше символічне. Це матеріал, якій зараз є найактуальнішим. Броня, зброя – це все із заліза, сталі, різних її видів, – посміхається автор.

Мені не подобається взагалі з ним працювати, як він виглядає. Мені метал здається неприродним. Коли з ним працюєш, він наносить поранення. Але ж він і захищає, дає силу. Тут молоді дерева зроблені з металу та залізобетону. А дерево – це живий матеріал. В казці про Івасика-Телесика усе побудовано на протистоянні, дерево це добро, а метал – зло».

На деяких роботах Костянтина Зоркіна можна побачити узагальнюючий елемент – сльозу. Цей образ з’явився свого часу у художника просто миттєво. Усі роботи зроблені з різними почуттями, але є те, що їх об’єднує. Це пов’язане з тим, які новини ми постійно чуємо, – про біль і смерть.

Автор живе у Харкові, але цей проект робив у селі біля Сум, і там теж було гучно.

Це зроблено для Харкова, про Харків. Але така доля цього проекту, що він був вперше показаний у Харкові. І це була перша виставка за 8 місяців – у центрі сучасного мистецтва, де нічого не було, крім бомбосховища, і ми там ховалися. А потім була пропозиція з Дніпра, і я зрозумів, що доля цього проекту – показати його у містах, які розуміють, про що мова. Дніпро, Одеса – розуміють, – каже Костянтин Зоркін.

Раніше на  USIonline.com —

«Діти рятують життя»: в Одесі продають дитячі малюнки, щоб купити турнікети для ЗСУ (фото, відео)

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.