Інтерв’ю

До війни херсонець Олексій Барчук був підприємцем. Дружня родина чоловіка започаткувала свій бізнес з продажу холодильного обладнання та посуду та відкрила магазин у центрі Херсону. Його племінник Сергій Барчук працював заступником голови обласного управління Пенсійного фонду України. Все було добре, якби не війна. У липні російські окупанти викрали Сергія та катували його. Рашисти намагались дізнатись де поділися комп'ютери фонду із даними місцевих мешканців, які він сховав с початком окупації. Після зникнення племінника Олексій із родичами знайшли техніку та намагались перевезти її в інше місце. Однак їх викрили співробітники ФСБ. Це сталося у той самий момент, коли вони виносили комп'ютери в автівку. Усіх, хто приймав у цьому участь схопили.

Університети завжди відігравали важливу роль у суспільстві, але що робити, коли війна загрожує освітньому процесу?

Разом із захисниками ЗСУ вони йдуть пліч-о-пліч з початку війни. Військові волонтери підтримують бійців, виїжджаючи під обстріли та на поле бою, забезпечують всім необхідним та особисто  передають очікувані нашими воїнами листівки. Проте в останній час волонтерам стало важче працювати. За їх словами, відчувається межа, на якій життя розділилося на мирне та воєнне. Якщо раніше люди великими сумами допомагали волонтерам забезпечувати бійців аптечками, бронежилетами, безпілотниками та іншими необхідними речами, то на  другий рік війни активність у цьому плані почала зменшуватися.

За результатами глядацького голосування у суперфінал «Голосу країни» потрапив військовослужбовець Юрій Городецький. Чоловік служить в Збройних Силах України та є частиною 28-мої окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. Відео зі співом військового вже не один раз вірусилися в мережі, за що його назвали «найспівучішим бійцем» ЗСУ.

Стосунки між Польщею та Україною в останні місяці переживали певні погіршення. Але справа стосувалася не лише того, що, начебто українське зерно негативно впливало на польський ринок конкуруючи завдяки своїм низьким цінам з польськими фермерами. Багато чого сталося між поляками та українцями за сотні років спільної історії. Були і такі моменти, які обидва народи сприймають доволі різко та небезпідставно. В цьому році – 80 років Волинській трагедії, яку поляки частіше називають Волинською різаниною, натякаючи на участь українських формувань у вбивстві цивільних поляків на Волині під час Другої Світової війни.

Майже пів року український письменник Олександр Меньшов зі своєю родиною провів в окупаційному Херсоні. Місто заполонили рашисти, тримаючи місцевих мешканців у страху. Загарбники викрадали проукраїнськи налаштованих громадян, катували їх та знущалися. Проте сім'ї Олександра вдалось виїхати до вільної України. Це сталося 24 серпня торік на День Незалежності: дорога зайняла шість діб. Вони ночували просто неба у полях, під шаленою спекою та обстрілами пройшли 25 фільтраційних блок-постів рашистів, перед тим, як дістатись Запоріжжя. Після цього життя Олександра кардинально змінилося - він перевіз родину у безпечне місце, а сам пішов до військкомату.

Такий підхід сповідує Глобальний фонд тих, хто пережив насильство. Його представники та представниці активно співпрацюють з урядом України та громадськими організаціями для забезпечення постраждалих від сексуального насильства внаслідок війни (СНПК) невідкладними, проміжними репараціями і впровадження повноцінної програми репарацій.

Український військовий Андрій Коновалов одним з перших отримав протезування та пройшов реабілітацію на базі клініки Steward Health Care Malta (SHCM) у межах проєкту «Протезування українських військових 2023», створеного фондом Future For Ukraine.