Олег Акимченков – волонтер з Херсону. З 2006 по 2015 роки обирався депутатом Херсонської міськради, продовжував вести власну улюблену справу, започатковану ще з середини 80-х: займався розвитком своєї мережі салонів-ательє з назвами Fashion, «Военный» та «Стиль». Коли російські війська окупували його місто, попри небезпеку разом зі своїми товаришами Олег продовжив допомагати людям: вони об'єдналися у мобільні бригади та доставляли харчові продукти й ліки по місту. Проте пізніше росіяни посилили контроль над захопленими територіями та в одну з поїздок за гуманітаркою волонтерську групу, до якої належав чоловік, заарештували. Після цього Олег втратив зв'язок із близькими, його вважали зниклим безвісти. Херсонця жорстоко допитували, утримували в ізоляторі тимчасового тримання, а згодом вивезли до в'язниці на лівобережжі Херсонщини, де він провів ще 65 діб.

В ніч на 25 січня терористична росія знову атакувала Одесу дронами. Одне з влучань сталося у житловий будинок в центрі міста на вул. Армійській, поблизу із житловим будинком, куди тиждень тому у двір прилетів шахед.

Одеський комунальник Валерій Лукашов розповів про день, коли російська ракета влучила у триповерховий будинок на вулиці Картамишівський. Він разом із колегою без роздумів відправився на допомогу постраждалим мешканцям, евакуйовував дітей та літніх жінок.  Через пожежу та будівельний пил, який розлетівся скрізь, було складно діяти. Ситуацію ускладнювали й заблоковані парадні двері.

Після облоги міста та тривалих кривавих обстрілів росіян вцілілі маріупольці намагаються продовжити життя. Водночас окупаційна влада диктує ініціативи, упорядковує все для «своїх», які приїхали влаштувати життя біля моря. Росіянам пропонують придбати оселі у новобудовах за вигідними цінами, «перспективну» роботу та соціальні гарантії, тоді, як місцевим до цього взагалі немає доступу, кажуть люди. Майбутнє важко уявити, діляться вони, адже кожен день - це тяжка боротьба за виживання: нові "чиновники" не поспішають забезпечувати місцевих обіцяним безкоштовним житлом, натомість масово зносять вцілілі домівки, щоб побудувати нові багатоповерхівки під іпотеку.

Все їхнє життя - це пошук: чотирилапі захисники наполегливо тренуються, щоб допомагати людям у пошуку тих хто загубився та тіл загиблих. В умовах війни доводиться працювати понад 20 годин на день, долати великі відстані у небезпечних умовах, під обстрілами. Однак для собак все це не є перепоною, адже вони розуміють біль людей та відчувають велику мотивацію, яка приносить їх провідникам унікальні результати під час місій. Методики пошуку для хвостатих розробила жителька Павлограду Лариса Борисенко. В 2008 році кінологиня створила пошуково-рятувальний загін «Антарєс», який активно продовжив працювати під час війни, допомагаючи ДСНС, військовим та поліцейським долати наслідки російських злочинів.

У дворі біля домів на вулиці Генерала Петрова 48 та 52 розпочали стрімке будівництво нового дитячого майданчику. Напередодні з цього приводу був оголошений тендер, під час якого обрали компанію-підрядника, якій заплатили майже 2,3 млн грн. За словами місцевих мешканців, до чергової невчасної закупівлі причетні місцеві депутати та посадовці, які зараз ухиляються від запитань та ігнорують незгоду жителів. Одесити ж впевнені, що відбувається черговий «розпил» грошей.

Науковці наближають нашу перемогу. Завдяки новим технологічним розробкам українських винахідників наші військові можуть успішно протистояти ворогу, здобувати перевагу на полі бою, стаючи сильнішими та більш витривалими. Винахідник Ростислав Желясков створює такі унікальні речі. Наприклад, зарядний рюкзак від розробника здатен одночасно обслуговувати телефони, заряджати дрони, рації та підтримувати роботу Starlink. Бійці, які вже випробували ці пристрої, повідомляють, що такі акумуляторні наплічники дуже сприяють їхній роботі.

Пошук та ексгумація, транспортування тіл полеглих бійців – цю важливу місію виконують волонтери пошукової групи «Воєнно-історичного центру «Пам'ять і слава». У рамках проєкту «На щиті» пошуковці вирушають в експедиції на деокуповані території та прифронтові міста, засвідчують жахи війни, прочісуючи тисячі кілометрів й спілкуючись з місцевими мешканцями. Головна мета – повернути тіла українських захисників додому, щоб ті, хто так довго очікував на своїх близьких, нарешті змогли належно попрощатися та віддати шану героям.

З настанням прохолодних днів відчуваєте втому та апатію, а сил не вистачає навіть на найпростіші та звичні речі? Що ж робити у такому разі? Кава допомагає далеко не всім й у великих кількостях здатна зашкодити організму. Проте вихід є! Повернути вас до тями можуть звичайнісінькі продукти. Фахівці розповіли про смаколики, які найкраще всього заряджають організм енергією та стануть найкращим джерелом здорових та «розумних» калорій на кожен день, особливо взимку.

До війни 20-річна Анна вчилася на історичному факультеті, подорожувала Україною, займалася волонтерством та мріяла покращити світ навколо себе. Проте велика війна, яку розпочала росія, поставила перед Анною виклик, який вона прийняла. Одеситка вступила до лав добровольчого батальйону, пройшла підготовку та стала аеророзвідницею підрозділу Окремої служби БПЛА Української добровольчої армії (УДА), там вона взяла позивний Хвиля». Захисниця брала участь у боях на Південному напрямку, де допомагала нашим артилеристам зупинити російський штурм.

Наприкінці лютого 2022 року мешканець Одеси Валерій працював шеф-кухарем у місцевому закладі. З коханою дружиною вони планували майбутнє та чекали на первістка, але зранку 24 лютого життя сім'ї, як і багатьох українських родин, кардинально змінилося. Після перших вибухів у Валерія не було сумнівів у тому, що відбувається, оскільки ще в 2014 році Росія розпочала вторгнення на сході та окупувала Луганську область, де він народився. Пройшовши кілька разів до укриття разом із дружиною, де у страху перечікували обстріли жінки та літні люди, він вирішив піти добровольцем.

До війни херсонець Олексій Барчук був підприємцем. Дружня родина чоловіка започаткувала свій бізнес з продажу холодильного обладнання та посуду та відкрила магазин у центрі Херсону. Його племінник Сергій Барчук працював заступником голови обласного управління Пенсійного фонду України. Все було добре, якби не війна. У липні російські окупанти викрали Сергія та катували його. Рашисти намагались дізнатись де поділися комп'ютери фонду із даними місцевих мешканців, які він сховав с початком окупації. Після зникнення племінника Олексій із родичами знайшли техніку та намагались перевезти її в інше місце. Однак їх викрили співробітники ФСБ. Це сталося у той самий момент, коли вони виносили комп'ютери в автівку. Усіх, хто приймав у цьому участь схопили.

Разом із захисниками ЗСУ вони йдуть пліч-о-пліч з початку війни. Військові волонтери підтримують бійців, виїжджаючи під обстріли та на поле бою, забезпечують всім необхідним та особисто  передають очікувані нашими воїнами листівки. Проте в останній час волонтерам стало важче працювати. За їх словами, відчувається межа, на якій життя розділилося на мирне та воєнне. Якщо раніше люди великими сумами допомагали волонтерам забезпечувати бійців аптечками, бронежилетами, безпілотниками та іншими необхідними речами, то на  другий рік війни активність у цьому плані почала зменшуватися.

Могильник був найбільшим складом зберігання небезпечних відходів на Одещині - в ньому знаходилось понад 147 тонн інсектициду ДДТ, тобто дусту.

У перші дні повномасштабного вторгнення Маріуполь опинився у блокаді, у місті зник зв'язок, опалення, почалась гуманітарна катастрофа і страшний голод. Місцеві мешканці опинилися в пастці, під бомбардуваннями та обстрілами. Вони намагалися вижити: шукали їжу, джерела тепла, а згодом й навіть воду, якої не стало після остаточного знищення об'єктів електроенергії у березні 2022 року. Містяни самотужки лікували поранених та хоронили загиблих рідних й знайомих, яких не вдалось врятувати.