> Всі новини > Ексклюзив > Непокоренные: “На мені не було живого місця. Я пережив дві клінічні смерті, вісім днів пролежав у комі та переніс більше сорока операцій – і вижив” – Евгений Редько 
Непокоренные: “На мені не було живого місця. Я пережив дві клінічні смерті, вісім днів пролежав у комі та переніс більше сорока операцій – і вижив” – Евгений Редько
Ко Дню защитника Украины УСИ запустила проект «Непокоренные». Это цикл интервью, в которых бойцы АТО расскажут о том, почему решили пойти на войну, в каких условиях жили и что делали, чтобы побороть страх и главное — выжить.
Евгений Редько – сапер третьего мотопехотного батальона “Хортица”, родом из Запорожской области. Ему всего 28. До войны работал инспектором в исправительной колонии. Когда на Донбассе стало неспокойно, пошел на фронт, служил под Мариуполем. В 2016-м, под Гнутовым, во время выполнения боевого задания Евгений с товарищем подорвались на мине. Товарищ погиб, Евгению повезло выжить.
на фото: Евгений Редько
Це було в травні 2016. Ми йшли по маршруту, оглядали територію і натрапили на міну. Вона була не проста, а заряджена шрапнеллю. І вибухнула прямо мені в лице. Мій напарник загинув, а я лишився живий, – рассказывает Евгений.
Раненного доставили в больницу в состоянии клинической смерти. Восемь дней он провел в коме, но выжил. Затем было около сорока операций. Врачи в буквальном смысле собирали сапера по частям.
на фото: Евгений Редько
Мене збирали по частинах, в мене була міно-вибухова травма, відірвало руку, дуже понівечило мені ліву ногу, було три відкритих переломи і пошкодило все лице. На мені не було живого місця. Мені робили кілька операцій на нозі, її вдалося врятувати. А от руку лікарям довелося ампутувати, тож тепер я ходжу з протезом. Ще мені вставляли зуби, добавляли вуста ,вирівнювали шрами, верхню повіку і розширили мені орбіту ока, бо воно в мене було дуже звужене, – рассказывает боец.
В свои 28 Евгений через многое прошел. Он научился заново ходить на собранной по частям ноге и уже привык к своей железной руке. С психологической травмой и с осознанием того, что его лицо больше никогда не будет прежним, помогли справиться родители.
на фото: Евгений Редько
Батьки мені дуже допомагають морально. Вони завжди мене підтримують. А коли я їду на якусь операцію, постійно телефонують, щоб дізнатися, як я, – делится Евгений.
Сейчас Евгений мечтает съездить на отдых и в ближайшее время освоить новую профессию.
на фото: Евгений Редько
Я звичайна людина, як всі. Живу і радію життю. Я планую вступити до університету та вивчитися на юриста. Отримаю диплом, тай може відкрию свою контору. Там буде видно, – надеется Евгений.
на фото: Евгений Редько
В следующем интервью цикла “Непокоренные” УСИ расскажет про человека с титановым лицом, Евгения Поплавского. О том, как попал под обстрел, лишился части черепа и о том, как это – жить с металлическим осколком от снаряда в мозге.
В предыдущем материале из рубрики “Непокоренные” : Я мрію, що винайдуть біонічні очі і я знову зможу побачити своїх доньок. Це буде останній крок до щастя – Александр Дармороз.
Читайте нас в Telegram.
