З’явилися тріщини, які розколюють будівлю – директор Археологічного музею Ігор Піструіл

Про це випускаючий редактор Української Служби Інформації Сергій Марін поговорив з новим директором Одеського археологічного музею Ігорем Піструілом.

В Археологічному музеї нещодавно пройшли вибори нового директора, на них більшістю голосів науковців головою наукової установи було обрано кандидата історичних наук Ігоря Володимировича Піструіла – досвідченого польового археолога, основною сферою інтересів якого є кам’яна доба. Вчора, 7 вересня, НАН України затвердила вибір колективу. Як новий директор бачить зміни у роботі музею в історичній будівлі на Ланжеронівській, 4, проблеми, що стоять перед музеєм та його майбутнє – про це наша розмова. На жаль, більша частина розмови – саме про проблеми.

Ігоре Володимировичу, на жаль, ваш музей вже досить давно випав із зони уваги одеситів та гостей міста, туди немає доступу. І закриття відвідування для широкого загалу пов’язане не лише з повномасштабним вторгненням, а й було ще раніше. Які причини і чи варто чекати змін у цьому питанні?

Музей не випав із зони уваги одеситів та гостей міста. Люди приходять, питають. Але… Так вийшло, що зараз усі проблеми музею збіглися в купу. Був коронавірус – музей був довгий час закритий (саме як музей). Потім війна – музей знову закритий. За часів коронавірусу постраждала лише музейна частина – довелося скоротити доглядачів у залах – тих, хто був пов’язаний саме з експозицією. Тому що їхня зарплата була із позабюджетних коштів, тобто забезпечувалася коштами від продажу квитків.

У нас колектив невеликий і велика будівля. Є наукові співробітники, а є співробітники, які займаються організацією відвідування музею громадянами – екскурсоводи, доглядачі. Тому що наш музей поєднує дві функції, наукову та музейну. Ми підпорядковуємось Академії наук України, і наше пряме завдання – займатися наукою. Науковці продовжували писати статті, обробляти матеріали.
Другий напрямок роботи наукових співробітників – робота з музейними експонатами, документацією, архівами. Насамперед, це – археологічні колекції, що були накопичені з початку 19 століття. Обидва напрями мають розвиватися разом.

Питання про зміни зараз не дуже доречне, під час війни робити прогнози дуже складно.

У чому складність на цьому етапі?

Доведеться говорити про прозові речі. Коли розпочалася повномасштабна війна, залишалася лише наукова частина. При цьому навантаження на науковців у цей час збільшилося. Тому що те, що можна було робити поступово, довелося робити в авральному порядку.

А саме: інтенсивно каталогізувати експонати, пакувати матеріали. Але навіть перенести експонати з залів до сховища не так просто. Усе документується. Більше того, якщо експонати готуються до евакуації, все має бути належним чином оформлене. Це довелося робити науковцям у прискореному темпі. При цьому науковці звітують про свою роботу науковими публікаціями, і іноді вони просто не встигають їх готувати.

Скажу про стан музею – це важливо. Музей більш-менш капітально реставрувався після Другої світової війни. Ми знаємо, що під час Другої світової будівля музею була дещо пошкоджена. Деякі роботи на початку 2000-х років за підтримки грецьких меценатів проводилися у залах, де експонуються античні колекції. У той час було відреставровано два зали, там оформили нові вітрини, була підготовлена нова експозиція. Всі інші зали та приміщення залишилися на тому ж рівні, що були після повоєнного ремонту. Тільки щось «підлатували», підфарбовували.

Я бачу, потрібен як мінімум косметичний ремонт, оздоблення. Але сама будівля міцна?

Глобальна будівельна діяльність на одеському узбережжі за останні кілька десятків років щось порушила у ґрунті. Відбулися зрушення ґрунту. Плюс вже зараз ракетні атаки – навіть якщо не говорити про прильоти та видимі пошкодження у вигляді вибитих вікон – все це ще більше призвело до того, що будівля музею почала руйнуватися. З’явилися тріщини, що розколюють музей.

Це призвело до того, що тепер територія музею є дещо небезпечною для знаходження великої кількості відвідувачів. Здоровий глузд та технічний стан будівлі говорять про те, що необхідно частково або повністю закрити музей для проведення капремонту.

Навіть не вести в ньому наукову роботу?

Науковою роботою можна займатися не лише у музеї. У нас ще є приміщення, – вони не дуже адаптовані, але в принципі там працювати можна. Так, сам будинок музею потребує капітальної реконструкції, реставрації та оновлення. Без цього пускати туди відвідувачів не можна.
Тому що з’явилися тріщини, які вказують на те, що будівля музею – у критичному стані.

А експертиза була?

Після літніх атак на Одесу музей, як і інші постраждалі будівлі, оглядали працівники ЮНЕСКО. Відмітили задовільний стан будівлі. Також зауважили, що під час війни ніхто грошей на реставрацію не дасть. Нещодавно була проведена візуальна експертиза місцевими фахівцями. Як раз в той день коли у нас в одному залі впала частина стелі. Висновки поки що не дуже втішні. Потрібно також провести більш ретельну будівельну експертизу.

Тут необхідно зауважити, що такі музеї, як наш, у всьому світі є дотаційними. Хоча і Лувр, і Британський музей, і Національний історичний музей Єгипту заробляють гроші на продажу квитків і, наприклад, сувенірів, все одно підтримуються державою. Хоча це – всесвітньо відомі музеї, там багато відвідувачів, а квитки – недешеві. Тому що видатків багато: від зарплат співробітникам до підтримки будівель та колекцій у належному вигляді, витрат на ремонтування.

В Одесу після війни приїжджатимуть туристи як з інших міст України, так й з-за кордону. Музей, звичайно, не єдиний в місті, але унікальний із низки причин. Не кажучи вже про те, що в Україні такої єгипетської колекції немає у жодного музеї, крім нас.

І ось ми – привабливі для туристів, місто теж на цьому заробляє. Ті ж іноземні туристи мають обов’язкові пункти, яким музей повинен відповідати, щоб його відвідали, включили до програми. Нормальні туалети, пандуси (пандуси в принципі у нас відсутні) тощо. Але якщо ці проблеми не вирішувати, музей буде, як зараз, закритий для відвідувачів, і продовжить працювати як науковий заклад. Так, вчені тут писатимуть монографії та статті, оброблятимуть колекції, які й надалі поповнюватимуться.

Для відновлення повноцінної роботи Музею потрібна підтримка не тільки на місцевому, а і на загальнодержавному рівні.

Зрозуміло. Ще одним із напрямків роботи науковців вашого музею завжди були розкопки. Зараз про них також можна забути?

Ні, чому ж. На Західній Україні продовжуються роботи на археологічних пам’ятках. Крім того, постійно, навіть під час війни ведуться якісь земляні, будівельні роботи, і там теж потрібні археологи (але цим зазвичай займається Інститут археології НАН України). Масштаби польових досліджень під час війни звісно зменшилися, але такі роботи проводяться. І їх, в деяких випадках, необхідно проводити. Хоча ми досить далеко від зони бойових дій, але здійснювати широкомасштабні польові дослідження наразі не є пріоритетним.

Деякі музеї, той самий Художній, знаходять можливість навіть під час війни проводити якісь виставки, заходи, залучаючи відвідувачів. Але у вашому випадку, здається, це неможливо, враховуючи стан будівлі, про яку ви говорили?

У принципі це теж пов’язано з підпорядкуванням музеїв. Якщо ми говоримо про Художний чи Краєзнавчий, то вони у підпорядкуванні Міністерства культури, яке їх фінансує. І вони справді можуть собі дозволити більше працювати із відвідувачами. Тому що від них не так жорстко вимагають наукову роботу, як від нас. Вони все-таки насамперед – музеї. І час, який наші працівники витрачають на наукову роботу, працівники інших музеїв можуть присвятити підготовці виставок. Вони можуть організувати невелику виставку, наприклад сучасних митців, та залучити відвідувачів.

Знову повернемося до Художнього, бо це яскравий приклад. Коли туди прийшла нова команда, запрацював новий менеджмент, це було яскраво і, до речі, їх підтримали багато місцевих ЗМІ, яких вразили ці зміни. Чи можливе в принципі таке в Археологічному? Чи це не має сенсу, поки ваш музей у такому стані?

Так, поки що наша будівля в такому стані, про це говорити складно. Але, безумовно, роботу починати треба вже. Але є нюанси. Наприклад – скільки експонатів у колекції того самого Художнього?

Чув, що близько 90 чи 100 тисяч експонатів разом із запасниками

Ось. І поповнюються вони, можливо, на якусь кількість експонатів на рік. А у нас, до останього часу – колекції активно поповнювалися. Експонатів у нас понад мільйон. У нас біля 100 тисяч номерів – основний фонд зберігання. Це ті експонати, яким надано номери. Насправді, під одним номером може бути 300 експонатів, якщо це колекція Кам’яної доби. Або 500. Відщепи, неприклад, можуть бути підписані 359 000 /1 і потім – /2, /3 тощо. І все це треба періодично звіряти. Але є і й допоміжний фонд, що постійно поповнюється і з яким теж потрібно працювати. І тут, я зразу і не дам відповідь, скільки предметів там зберігається.

Якщо, наприклад, співробітники Інституту археології проводять на Одещині розкопки, то знахідки передають до нашого музею. Артефакти може приймати ще Білгород-Дністровський чи Ізмаїльський музей, але здебільшого – все до нас. Поповнюється колекція незрівнянно більше, ніж у будь-якому іншому музеї міста. Дуже багато часу йде на обробку та фіксацію цих матеріалів. Написати номер, завести картку. Ми маємо з авторами розкопок це робити. А це – величезний обсяг роботи.

Це все відбувається паралельно з іншими видами робіт, пов’язаних з війною. Це фотофіксація всіх матеріалів, переміщення експонатів у безпечне місце, підготовка до евакуації.

Хтось із співробітників музею сьогодні на фронті, хтось працює за кордоном, але планує повернутися. Чи зможуть ці люди знову влитися до колективу після нашої перемоги?

Музей, скажімо так, «залишили» кілька наукових співробітників, – причому здебільшого серед молодих, активних, які пішли до ЗСУ чи виїхали за кордон. Тобто при зменшенні кількості працівників роботи побільшало. Думаю, через таке поєднання ми опинилися у гіршому становищі порівняно з іншими одеськими музеями. Але, сподіваюсь, що все з ними буде гаразд, і вони повернуться до нашого колективу.

Ще питання про колекцію музею – наскільки я розумію, вона доступна лише очно під час відвідувань. Чи не порушується питання про те, щоб сфотографувати всі значущі експонати і розмістити на сайті, як це роблять багато провідних музеїв світу?

Насправді ця робота велася і ведеться. Створення цієї електронної бази також активізувалося. Ми фотографуємо не лише з бажання розмістити все в інтернеті. Адже це – одна з вимог воєнного часу.
Таку базу ми створюємо, дякуючи за допомогу спонсорам, а також – співробітникам Художнього музею, які просували цей процес, а також – обласному департаменту охорони культурної спадщини. Відзнято вже великий масив матеріалу, але просто сфотографувати мало, потрібно вписати основні дані, звести все до купи. Загалом це – трудомістка робота.

Те, що вже знято, побачити поки що неможливо. Потрібен новий сайт музею (старий не поповнюється з низки причин). І на новий сайт також потрібні гроші. Поки що єдина комунікація музею із зовнішнім світом – через сторінку у фейсбуці.

Я знаю, що іноземні уряди давали нашим установам та навіть окремим науковцям місце на серверах для зберігання інформації. Але в нас поки що немає такої можливості – обходимося накопиченням інформації на зовнішніх носіях. Хоча вони також переповнюються.

Довідка УСІ

Одеський археологічний музей – найстаріший в Україні археологічний музей, науково-дослідний інститут Відділення історії, філософії та права НАН України. Був заснований в 1825 році як Одеський міський музей старожитностей.

Колекція музею являє собою є унікальне джерело з давньої історії України, Греції, Егіпту. Основний фонд зберігання налічує понад 170 тисяч археологічних артефактів від кам’яної доби до середньовіччя, в тому числі 55 тисяч монет.

Будівля, в якій зараз розташовується музей, була збудована в 1883 році за рішенням міського голови Одеси Григорія Маразлі за проектом архітектора Фелікса Гонсіоровського. На відміну від інших одеських музеїв, які розташовуються у палацах колишніх багатих та знатних власників, Археологічний займає будівлю, яка була побудована спеціально для нього.

Фото: Наталя Довбиш

Раніше на USIonline.com —

Вибите скло, пошкоджений дах: в Одесі три музеї постраждали від обстрілів (фото, ОНОВЛЕНО)

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.