Українці в Америці зобов’язані допомогти Україні пережити важкі часи, – волонтер

Про те, як це відбувається, Українській Службі Інформації розповів керівник та співзасновник Help Ukraine Center USA Олексій Прокопенко.

Розкажіть, як все починалося?

Коли почалася війна, я займався корпоративним фінансовим консалтингом, і на той момент у мене був контракт. Паралельно у мене вже була створена компанія, яка вже потихеньку працювала. І коли почалася війна, спочатку була група волонтерів, яка працювала в інформаційному просторі. Другий етап роботи — це пошук ресурсів. Моїм завданням було шукати ресурси під такі запити. Всі люди знали, що я волонтер, що я багато років працював з «Разом», багато років працював в Україні. І до мене просто посипались масово запити з різних організацій, від звичайних людей. І я працював як координаційний центр, починаючи від грантів і до спеціального медичного обладнання, спеціальних військових пристроїв. Моє завдання було поєднувати ресурси з потребами.
Наприклад, у Ширяївському районі Одеської області шукали гроші на те, щоби працювати з переселенцями. Я знав, що є прекрасний фонд «Разом», у них була спеціально під це грантова програма. Моє завдання було законектити, і люди далі пішли працювати. Разом з фондом «НоваЮкрейн» нам вдалося спільно закупити спеціальні апарати і передати лікарням, шпиталям — щоби шукати уламки і рятувати поранених на операційних столах. Цей потік — він не припинявся.

Я активно спостерігав, як працює європейська компанія волонтерів, як організував це Андрій Ставніцер разом з Пилипом Грушком, з Михайлом Соколовим, з Олею Руднєвою, як вони організували роботу з бізнесменами з України — це «Розетка», «Нова Пошта», «Укрпошта» та інші. І якось, це був, напевне, травень місяць вже, а одному з постів Андрій написав, що вони шукають можливості в Америці. Я відповів щось. Тут же зателефонував Андрій. Ми розговорилися, і він каже:

Ми шукаємо хорошу команду людей, з якими можна створити проект такого глобального масштабу”. Я сказав: Давайте працювати, давайте спробуємо.

От як це все почалося.

А далі що відбувалося?

Завданням номер один було побудувати інфраструктуру. Ми знайшли одну локацію, з якою ми стали партнерами, це компанія «Дніпро», вони надали нам місце, частину своєї інфраструктури, частину людського ресурсу. Другий етап — паралельно ми юридично оформили себе тут як благодійний фонд, неприбуткова організація. Третій етап — це було облаштування структури, пошук людей, волонтерів. Паралельно ми вели перемовини з міжнародними партнерами, компаніями, з благодійними фондами, місцевими політиками. Я їздив до Конгресу, Сенату, зустрічався там з представниками різних конгресменів, сенаторів на різних рівнях.

Потім треба було з усього того, що вже було створене, створити структуру самої організації. Це логістична група, маркетингова група, піар-департамент, операційний департамент і таке інше. Була сформована рада директорів фонду; вона ж працювала над тим, щоби оформити це все юридично правильно, з податковою, з усіма державними структурами. Паралельно я злітав до Варшави, там я познайомився з командою, яка поділилася досвідом, як працює HelpUkraine.center у Любліні. Це унікальна структура, яку очолює Оля Руднєва.

Наша місія і завдання — це посилити потоки гуманітарної допомоги у промислових масштабах з американського боку до України. Ми вважаємо, що ми — українці в Америці – зобов’язані всіма своїми зусиллями допомогти Україні пережити ось ці кризові важкі часи.

Про що перше вам вдалося домовитися? Перший вантаж, який вирушив до України — що це було і як ви домовилися?

У процесі пошуку приміщення ми знайомилися з різними людьми, і у нас з’явився перший донор. Ім’я ми не можемо називати. Він сказав: «О, класно, ви круті хлопці». Ми вас знаємо через європейських партнерів. Ми готові з вами працювати. Це були вологі серветки — і це був перший вантаж, який ми взяли. Поїхали перші два контейнери. Ми посадили їх на судно — як раз на День Незалежності. Організація «СпівДія» допомогла нам розкидати ці серветки по найбільш потребуючим місцям.

Ми шукаємо корпоративні, індустріальні, корпоративні донейшн для України. Консолідація людського ресурсу, фінансового ресурсу, з нашого боку як організаційної структури дуже важлива, адже ми не можемо дозволити собі в умовах війни витрачати час на маленькі обсяги. І наше завдання — щоби це було економічно доцільно знаходити правильні вантажі й доставляти за максимально короткий час, витрачаючи при цьому мінімальну кількість грошей. Ось формула наша.

Як це відбувається? Ви встаєте ранком і йдете писати листи різним великим компаніям чи що?

Ранок починається з того, що треба спочатку оперативно реагувати на все те, що відбувається. А потім займатися стратегічними напрямками. Стратегічні напрямки — це пошук вантажів, пошук донорів і забезпечення логістики.

Пошук вантажу — це що? Ви ж не йдете по вулиці: «О, вантаж!»

Це все зав’язано на команді. Тобто, чим більше твоя команда має нетворкінгу в Америці, інших країнах, по світу, тим більше якісних контактів, які мають допомогти саме з цією проблемою, знайти саме ці вантажі. Люди, які, наприклад, знають когось у тих компаніях, які працюють, кажуть нам, наприклад: Help Ukraine Center USA, алло. В нас є для вас 5 контейнерів їжі. Будь ласка, давайте організуємо процес.

Починається переписка з цими донорами. Треба витримати всі умови, вимоги донора. Треба узгодити з Україною: чи потрібно це Україні, чи ні. Для цього створений спеціальний список, що в першу чергу ми шукаємо у порядку пріоритетності. Ми рахуємо економічну складову. І тільки потім відправляємо це далі. Це що стосується вантажів.

Що стосується донорів і партнерів. Ми працюємо, знов-таки, на особистих контактах. На контактах громадських організацій, фондів, які нас знають через ЗМІ, через релігійні установи, діаспорні структури. До нас приходять і кажуть: Ми хочемо з вами працювати. Давайте це зробимо, давайте організуємо такий-то івент. Давайте ось так, давайте ось так.

Було щось таке, що пропонували взяти, а ви відмовилися?

Так. Наприклад, нам пропонували 5 млн шприців та голок. Але ми не можемо взяти ці 5 млн шприців і голок, тому що умови їхнього зберігання, як ми виявили, були облаштовані неналежним чином. Ми не могли ризикувати.

В цьому теж величезне завдання і відповідальність мене як керівника, людей, які з нами працюють, членів команди логістичного центру.

Крім серветок ще щось спрямували до України?

Завдяки нашій співпраці з Українською федерацією Америки — є така організація дуже стара — є 2 контейнери вантажу. Один з яких піде до Одеси. Це різне медичне обладнання. Це костилі й візки, медичні ліжка, маски тощо, ми це розподілимо між Одесою, Білою Церквою, Сумами, Києвом. Відповідно, Одеса дасть Миколаєву і Херсону.

А що ще треба, крім засобів гігієни та їжі?

Найважливіше, що ми шукаємо — це їжа. Медичний список нам треба опрацювати. Нам треба опрацьовувати зимові теплі речі, спальні речі. Це і намети, це і тентові намети, це і спеціальні пристрої, які допоможуть розбомбленим містам, які лишилися без води, без газу і без світла пережити зиму. Спальні мішки, каремати. Є міста без води, де щодня потрібні тонни серветок, тонни і тонни гігієнічних засобів.

Дивіться, коли мій контракт добігав кінця, я паралельно займався цими проектами і не думав про щось глобальне. Але після розмови з Андрієм Ставніцером я для себе прийняв рішення. Help Ukraine Center в одному місці поєднує все те, чим я до того займався у житті. Транспорт, логістика, освіта, корпоративні фінанси, комунікації та ЗМІ… І коли ми переговорили з Андрієм, я поклав слухавку, я переспав з цією думкою, і наступного дня я йому сказав: “Андрію, я готовий тотально взяти цей проект повністю”. І він сказав: Спасибі величезне! По руках, працюємо!

Раніше на  USIonline.com —

Чудесные вещи происходят у нас на складе: волонтер Марина Имас

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.