Українці в Америці зобов’язані допомогти України пережити важкі часи, – волонтер «фото»

Українці в Америці зобов’язані допомогти України пережити важкі часи, – волонтер

Фонд Help Ukraine Center у Сполучених Штатах вже близько місяця допомагає воюючій Україні.

Про те, як це відбувається, Українській Службі Інформації розповів керівник та співзасновник Help Ukraine Center USA Олексій Прокопенко.

Розкажіть, як все починалося?

Коли почалася війна, я займався корпоративним фінансовим консалтингом, і на той момент у мене був контракт. Паралельно у мене вже була створена компанія, яка вже потихеньку працювала. І коли почалася війна, спочатку була група волонтерів, яка працювала в інформаційному просторі. Другий етап роботи — це пошук ресурсів. Моїм завданням було шукати ресурси під такі запити. Всі люди знали, що я волонтер, що я багато років працював з «Разом», багато років працював в Україні. І до мене просто посипались масово запити з різних організацій, від звичайних людей. І я працював як координаційний центр, починаючи від грантів і до спеціального медичного обладнання, спеціальних військових пристроїв. Моє завдання було поєднувати ресурси з потребами.
Наприклад, у Ширяївському районі Одеської області шукали гроші на те, щоби працювати з переселенцями. Я знав, що є прекрасний фонд «Разом», у них була спеціально під це грантова програма. Моє завдання було законектити, і люди далі пішли працювати. Разом з фондом «НоваЮкрейн» нам вдалося спільно закупити спеціальні апарати і передати лікарням, шпиталям — щоби шукати уламки і рятувати поранених на операційних столах. Цей потік — він не припинявся.

Я активно спостерігав, як працює європейська компанія волонтерів, як організував це Андрій Ставніцер разом з Пилипом Грушком, з Михайлом Соколовим, з Олею Руднєвою, як вони організували роботу з бізнесменами з України — це «Розетка», «Нова Пошта», «Укрпошта» та інші. І якось, це був, напевне, травень місяць вже, а одному з постів Андрій написав, що вони шукають можливості в Америці. Я відповів щось. Тут же зателефонував Андрій. Ми розговорилися, і він каже:

Ми шукаємо хорошу команду людей, з якими можна створити проект такого глобального масштабу”. Я сказав: Давайте працювати, давайте спробуємо.

От як це все почалося.

А далі що відбувалося?

Завданням номер один було побудувати інфраструктуру. Ми знайшли одну локацію, з якою ми стали партнерами, це компанія «Дніпро», вони надали нам місце, частину своєї інфраструктури, частину людського ресурсу. Другий етап — паралельно ми юридично оформили себе тут як благодійний фонд, неприбуткова організація. Третій етап — це було облаштування структури, пошук людей, волонтерів. Паралельно ми вели перемовини з міжнародними партнерами, компаніями, з благодійними фондами, місцевими політиками. Я їздив до Конгресу, Сенату, зустрічався там з представниками різних конгресменів, сенаторів на різних рівнях.

Потім треба було з усього того, що вже було створене, створити структуру самої організації. Це логістична група, маркетингова група, піар-департамент, операційний департамент і таке інше. Була сформована рада директорів фонду; вона ж працювала над тим, щоби оформити це все юридично правильно, з податковою, з усіма державними структурами. Паралельно я злітав до Варшави, там я познайомився з командою, яка поділилася досвідом, як працює HelpUkraine.center у Любляні. Це унікальна структура, яку очолює Оля Руднєва.

Наша місія і завдання — це посилити потоки гуманітарної допомоги у промислових масштабах з американського боку до України. Ми вважаємо, що ми — українці в Америці – зобов’язані всіма своїми зусиллями допомогти Україні пережити ось ці кризові важкі часи.

Про що перше вам вдалося домовитися? Перший вантаж, який вирушив до України — що це було і як ви домовилися?

У процесі пошуку приміщення ми знайомилися з різними людьми, і у нас з’явився перший донор. Ім’я ми не можемо називати. Він сказав: «О, класно, ви круті хлопці». Ми вас знаємо через європейських партнерів. Ми готові з вами працювати. Це були вологі серветки — і це був перший вантаж, який ми взяли. Поїхали перші два контейнери. Ми посадили їх на судно — як раз на День Незалежності. Організація «СпівДія» допомогла нам розкидати ці серветки по найбільш потребуючим місцям.

Ми шукаємо корпоративні, індустріальні, корпоративні донейшн для України. Консолідація людського ресурсу, фінансового ресурсу, з нашого боку як організаційної структури дуже важлива, адже ми не можемо дозволити собі в умовах війни витрачати час на маленькі обсяги. І наше завдання — щоби це було економічно доцільно знаходити правильні вантажі й доставляти за максимально короткий час, витрачаючи при цьому мінімальну кількість грошей. Ось формула наша.

Як це відбувається? Ви встаєте ранком і йдете писати листи різним великим компаніям чи що?

Ранок починається з того, що треба спочатку оперативно реагувати на все те, що відбувається. А потім займатися стратегічними напрямками. Стратегічні напрямки — це пошук вантажів, пошук донорів і забезпечення логістики.

Пошук вантажу — це що? Ви ж не йдете по вулиці: «О, вантаж!»

Це все зав’язано на команді. Тобто, чим більше твоя команда має нетворкінгу в Америці, інших країнах, по світу, тим більше якісних контактів, які мають допомогти саме з цією проблемою, знайти саме ці вантажі. Люди, які, наприклад, знають когось у тих компаніях, які працюють, кажуть нам, наприклад: Help Ukraine Center USA, алло. В нас є для вас 5 контейнерів їжі. Будь ласка, давайте організуємо процес.

Починається переписка з цими донорами. Треба витримати всі умови, вимоги донора. Треба узгодити з Україною: чи потрібно це Україні, чи ні. Для цього створений спеціальний список, що в першу чергу ми шукаємо у порядку пріоритетності. Ми рахуємо економсічну складову. І тільки потім відправляємо це далі. Це що стосується вантажів.

Що стосується донорів і партнерів. Ми працюємо, знов-таки, на особистих контактах. На контактах громадських організацій, фондів, які нас знають через ЗМІ, через релігійні установи, діаспорні структури. До нас приходять і кажуть: Ми хочемо з вами працювати. Давайте це зробимо, давайте організуємо такий-то івент. Давайте ось так, давайте ось так.

Було щось таке, що пропонували взяти, а ви відмовилися?

Так. Наприклад, нам пропонували 5 млн шприців та голок. Але ми не можемо взяти ці 5 млн шприців і голок, тому що умови їхнього зберігання, як ми виявили, були облаштовані неналежним чином. Ми не могли ризикувати.

В цьому теж величезне завдання і відповідальність мене як керівника, людей, які з нами працюють, членів команди логістичного центру.

Крім серветок ще щось спрямували до України?

Завдяки нашій співпраці з Українською федерацією Америки — є така організація дуже стара — є 2 контейнери вантажу. Один з яких піде до Одеси. Це різне медичне обладнання. Це костилі й візки, медичні ліжка, маски тощо, ми це розподілимо між Одесою, Білою Церквою, Сумами, Києвом. Відповідно, Одеса дасть Миколаєву і Херсону.

А що ще треба, крім засобів гігієни та їжі?

Найважливіше, що ми шукаємо — це їжа. Медичний список нам треба опрацювати. Нам треба опрацьовувати зимові теплі речі, спальні речі. Це і намети, це і тентові намети, це і спеціальні пристрої, які допоможуть розбомбленим містам, які лишилися без води, без газу і без світла пережити зиму. Спальні мішки, каремати. Є міста без води, де щодня потрібні тонни серветок, тонни і тонни гігієнічних засобів.

Дивіться, коли мій контракт добігав кінця, я паралельно займався цими проектами і не думав про щось глобальне. Але після розмови з Андрієм Ставніцером я для себе прийняв рішення. Help Ukraine Center в одному місці поєднує все те, чим я до того займався у житті. Транспорт, логістика, освіта, корпоративні фінанси, комунікації та ЗМІ… І коли ми переговорили з Андрієм, я поклав слухавку, я переспав з цією думкою, і наступного дня я йому сказав: “Андрію, я готовий тотальер взяти цей проект повністю”. І він сказав: Спасибі величезне! По руках, працюємо!

Раніше на  USIonline.com

Чудесные вещи происходят у нас на складе: волонтер Марина Имас

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.