Українська діаспора активна, нас багато і з нами потрібно рахуватись, – волонтер з Італії Дмитро Щукін

Кореспондент Української Служби Інформації Олександра Ковтуцька поспілкувалась із волонтером в Італії Дмитром Щукіним.

Дмитро Щукін – українець, президент асоціації PeopleforUkraine в італійському місті Ріміні, який понад 15 років мешкає в Італії.

Розкажіть про вашу організацію, як все розпочиналось?

Наша організація PeopleforUkraine ODV-ETS розпочала роботу з перших днів повномасштабної війни. Спершу ми працювали просто як волонтери, а вже через кілька тижнів як організація. Наша команда складається виключно з українців. З допомогою багатьох небайдужих волонтерів, українців, які проживають в Італії та італійців, на початку було в загальній кількості до 1000 осіб.

Ми відправили понад 500 тонн гуманітарної допомоги, прийняли та надали різну допомогу понад 4 тисячам вимушених переселенців. Був створений колл-центер, де працювали щоденно 12 волонтерів, – це нам дозволило мати оперативну інформацію щодо прибуття вимушиних переселенців на територію Італії. А це до 1000 дзвінків щоденно. Ми були першими в Італії, хто розпочав приймати біженців.

Як мінімум перші 2 місяці все було зроблено тільки власними силами, тобто без допомоги місцевої влади. Це – надання місця для проживання, харчування, утримання, оформлення всіх необхідних документів для врегулювання перебування на території Італії. Також організували курси італійської, щоб сприяти швидкій інтеграції наших земляків в нові умови.

Ключова ціль нашої організації — це допомога Україні та українцям! Зараз напрямки роботи дещо змінились. Спершу це був пошук та відправка гуманітарної допомоги в Україну та допомога вимушеним переселенцям тут, на місці. Але з часом довелось адаптуватись, розширити нашу діяльність і на інші сфери. Зокрема, на організацію та ведення судових справ, які допоможуть Україні та її громадянам не тільки зараз, а і в майбутньому, після закінчення війни.

Розкажіть, яке ставлення було у італійців до України та ситуації загалом на початку повномасштабного?

Ставлення італійців змінюється: в першу чергу, важливо підкреслити, що війна більше не є настільки резонансною в інформаційному просторі Італії. В італійському суспільстві, на жаль, присутні доволі проросійські настрої. І тут не йдеться про підтримку агресії, а саме про бажання мати комерційні відносини, співпрацю в економічній площині з Росією, як це було раніше.
Окрім того, російська пропаганда діяла в Італії щонайменше 20 років. А щодо України в людей взагалі ніякої інформації не було, окрім тої, яку подавала Росія. Буцімто ми один народ.

Чи змінилось це через рік?

Після початку повномасштабної війни українська діаспора активізувалась, нас багато і з нами потрібно рахуватись.

За рік ми стали відомими в медійному просторі і дещо змінили суспільну думку, але над цим ще потрібно працювати. Нас підтримують значно більше італійців ніж рік тому, а деякі взагалі тільки дізналися про існування нашої країни як геополітичного та економічного суб’єкту. Дуже показово було здивування щодо масштабів експорту зерна після початку зернової кризи, яку ініціювала РФ, здорожчання багатьох інших продуктів харчування і не тільки.

Хотілось б дізнатись про програму підтримки жертв військових злочинів, розкажіть детальніше, у чому суть?

Ми нещодавно підписали меморандум “Memorandum of Understanding” з Campagnalawfirm. Мета меморандуму полягає в двох аспектах:
1. Надання фінансової допомоги жертвам та їхнім сім’ям , яких представляє Campagnalawfirm.
2. Отримання фінансування на “Strategic litigation” і розробку справ для міжнародних судів або національних судів, які визнають міжнародну юрисдикцію.

На сьогодні мова йде про приблизно 50 сімей. Також ми працюємо над розробкою критеріїв відбору, оцінкою пріоритетності в наданні допомоги жертвам війни, тому що таких критеріїв, на які можна б було опиратися, просто не існує.

Яка зараз ситуація із вимушеними переселенцями у Ріміні?

Вимушених переселенців, за нашими даними, залишилося приблизно 1000 осіб. Більшість або повернулися в Україну, або переїхали в інші регіони чи в інші держави. У нас була велика, у відсотковій ставці, кількість переселенців. Тому через декілька місяців тих, хто був під програмою державної допомоги, перенаправили в інші регіони Італії.

З якими труднощами ви зіткнулись на початку роботи фонду? Як вирішували це?

Труднощів було багато, по-перше, був великий обсяг роботи, бракувало часу на все. Непросто скоординувати сотні волонтерів, знайти професіоналів в різних сферах, і все це, звичайно ж, на благодійній основі. Всі бюрократичні моменти це також дуже складно. В Україні потрібна допомога вже, а тут вихідні або обід. Вирішенням всіх проблем були наполегливість та стратегічне планування.

Які плани у фонду на найближчий час, який напрямок зараз у пріоритеті?

Ми продовжуємо працювати у всіх напрямках, вони всі важливі. Мабуть, один із найважливіших сьогодні — це збір 10 тисяч підписів на територіях, які були анексовані Росією, а потім деокуповані. Обробка та подача всіх матеріалів в Комітет з прав людини в ООН. Це надасть змогу зафіксувати злочини РФ, і стане важливим документом для отримання репарацій після нашої перемоги. Тут ми співпрацюємо з адвокатом Акілле Кампанья за підтримки італійської політичної партії Італійські Радикали (Radicali Itagliani). Незабаром розпочнемо збір коштів для реалізації цього проєкту.

Хочу також зауважити, що це є прецедентом в історії міжнародного права. Ще одним надзвичайно важливим для нас проєктом є саме об’єднання української діаспори. Ми працюємо над тим, щоб створити представництво українців в Італії, але це довгі і важкі процеси.

І останнє, але не менш важливе – це інформаційна війна, яка має доносити правду про те, що відбувається в Україні.

Розкажіть, які зараз настрої щодо України у парламенті Італії?

У парламенті, як і у суспільстві, не все так просто. Уряд підтримує Україну і це дуже добре. Італія має обов’язки перед Європейським Союзом, країнами-членами ООН. Думаю, що є політична воля особливо в правлячої партії Джорджі Мелоні “Fratelli d’Italia” відмежуватись від колишніх, присутніх ще до повномасштабної війни, симпатій в бік Російської Федерації. Стосовно інших партій — все не дуже оптимістично. Багато політичних сил і різних партій – так звані пацифісти. Тобто за ненадання Україні зброї, і фактично за мирні переговори будь-якою ціною. Один із лідерів такого політичного пацифізму є колишній прем’єр міністр Італії Джузеппе Конте. Можу охарактеризувати ситуацію стабільно важкою, але рухаємося в правильному напрямку.

Чи плануєте повернутись в Україну? Якщо так, то що зробили б перш за все?

Так, я планую повернутися. Хочу з’їздити в моє рідне місто, Кам’янець-Подільський, побачити своїх родичів та друзів. Цінності змінилися, найважливіше — це не якесь конкретне місце, а дорогі тобі люди.

Раніше на USIonline.com —

Гордість Одеси в Румунії: творчим дітям потрібна допомога

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.