Цинічне будівництво та «ринок рабів»: як живе зруйнований Маріуполь сьогодні (фото)

Кореспондентці Української Служби Інформації Тетяні Горбонос вдалось поспілкувалася з мешканцем Маріуполя Максимом О., який розповів, як окуповане місто забудовують для росіян та що відбувається на ринку праці.

Задля безпеки Максима, розмова відбулась анонімно.

Розкажіть про час, коли Маріуполь був під обстрілами?

У Маріуполі час бомбардувань був пеклом, тоді дивом уцілів, дякуючи богу. Перебував то у підвалі, то у квартирі. Якось росіяни скинули біля будинку бомбу, ще б кілька сантиметрів і нас би не було. Під час обстрілів на початку війни хрещена невдало впала і потрапила в лікарню, там вона померла, на жаль. Дядько теж помер – не витримав усіх подій, та й літній він був, хворів.

Воду доводилося під час бомбардувань добувати в колодязі, їв лише один раз на день і то ложку каші. Не давали навіть нормально поїсти: щойно заходив у квартиру, одразу бомбили з усіх боків. Цей час був пеклом, та й зараз не краще, так – не бомблять, але як жити далі?

Російські танки на вулиці Пашковського, квітень 2022 року/Сергій Бобилєв / ТАСС

Яким для вас був найстрашніший момент за час війни?

У березні був момент, коли з літака влучили в будинок, поруч із нашим. Там було багато людей. Та й у нас влучив снаряд – у дах, але не вибухнув. У лютому ще не так страшно було в нашому районі, хоча вночі злякався, коли поруч прилетіло щось.

Яка ситуація у місті зараз?

Дуже погано в окупації. Я втратив роботу, нічого хорошого немає. Будинок, у якому я живу, обіцяли відремонтувати, але нічого не робиться, навіть газу немає у квартирі. Балкони скинули, відкоси не доробили, міжкімнатні двері не поставили.

Немає влади в Маріуполі, квартиру росіяни можуть віджати, якщо ти там не живеш або втратив документи. Взагалі немає нормального життя.

Хочеться походити лісом, дихати повітрям і не дивитися на ці російські пики. Жоден росіянин тут не голодний, у них пики як у хом’яка, а на місцевих наших подивилися б ви: одні кістки – працюють, щоб вижити…

Прикро, що того життя ніколи напевно не буде – росіяни руйнують усі міста, багато людей гине. Зараз до Маріуполя переїхали і живуть тут багато представників середньої Азії: таджиків і узбеків, через яких жінки бояться виходити на вулицю. Місто-привид.

Місто відбудовують?

Нові будинки побудували, але там будуть, напевно, жити таджики або узбеки. Та й ті, хто допомагає військовим і разом із російським світом, вони житимуть там, де побудували. Нерідко росіяни відбирають житло у місцевих.

При цьому в нашому будинку газу немає. Я готую на електричній плитці.

Що відбувається на ринку нерухомості?

Росіяни масово зносять будинки з тілами маріупольців. А скільки ще не похованих людей, а вивезених на звалище з будівельним сміттям… За час окупації у Маріуполі демонтували понад 40 багатоповерхівок, це ті про які мені відомо.

Після знесення будинку нова влада не повертає житло господарям квартири. Навіть, якщо на цьому місці будуватиметься новий будинок, квартири пропонують в іпотеку. І зазвичай нове житло на місці «розрушки» за вартістю в рази перевищує ціну компенсації – по 35 тис. рублів за кв. м, тож маріупольці не мають змоги купити його. Люди звертаються до «адміністрації» міста, але там їм ніхто нічого не пояснює. Тобто власники не мають можливості і права отримати житло у своєму будинку – таких випадків дуже багато.

Квартири у новобудовах на місці зруйнованих окупантами будинків можуть дозволити собі лише росіяни. Маріупольцям іпотеку під 2% не дають, хоча вона пільгова та передбачена для нас. Не дають, оскільки більшість офіційно не працевлаштовані, тут немає офіційної роботи. Або беруть на мінімалку, прийдеш у банк – тобі скажуть «яка іпотека?». Загалом, вартість бюджетної однушки – 5,6 млн рублів, це більше 65 тис доларів, а іпотека 2%.

Деякі будинки у приватному секторі продають, як земельні ділянки, через те що майно, яке там було, непридатне для життя.

Загалом у місті побудували кілька ЖК і пустили кілька автономних тролейбусів, але казати, як це скрізь по російських каналах поширюють, що Маріуполь стабільно дихає як цивілізоване місто, – не можна.

Куди можна влаштуватися на роботу?

Можна на будівництво або прибирати завали на заводі. Але тільки за російським паспортом. Адже тут влада ДНР. Обстановка в місті, хоч би як її намагалися подати, що воно відроджується і багато чого відкривається – напружена.

Є в нас на центральній площі міста так званий «ринок рабів», він сформувався навпроти площі Свободи. Початок цієї історії походить після того, як до міста масово переїхали узбеки – маріупольців перестали брати на будь-яку працю, за рідким виключенням. Звідси почалось глобальне безробіття та треба було якось виживати. Це вигнало людей на вулиці: зранку на площу під’їжджають роботодавці, які у приватному порядку надають різний заробіток: оздоблювальні роботи, вивезення сміття тощо.

Відео радника мера Маріуполя Петра Андрющенко

Потрапив я якось на роботу – «на ями». Загалом міняли труби водяні старі на нові. Діаметри різні були, весь брудний постійно, адже глина, а ями по чотири метри були. Копав, шукав труби. Бувало таке, що ці ідіоти москвичі не знали де ці труби проходять, взагалі не питали тих, хто їх прокладав.  Пам’ятаю, копав під два метри яму, а там труб не було, а я на це півдня витратив. Спочатку злився, думаю грошей не зароблю сьогодні – труби не знайшов… Мені кажуть: «немає труби, далі копай». Так працював до шостої вечора, але знайшов, їх було дві штуки, в чорну ізоляцію обмотані.

Траплялися мені й високовольтні дроти під землею – 6 тисяч кіловольтів. Один хлопець сказав мені, що краще акуратно копати, щоб струмом не стукнуло, адже можна миттю згоріти. Ось так працював, адже їсти щось потрібно. Ставлення до українців, як до рабів. Платили нам не завжди, а своїм за зміну стабільно. Якщо ми не знаходили труби, вважай даремно весь день пропрацював – безкоштовно.

Владу на окупованих територіях взагалі не цікавлять проблеми місцевих. У них одна мета – швидше б місцеві або виїхали, або померли. Виїхати можна, але я в Маріуполі народився і тут мій дім. Чому я маю кудись їхати? Але взагалі можна, тільки куди їхати?

Фото: Олександр Єрмоченко / LETA

Які настрої у місцевих жителів?

Людей усіляких вистачає: є ті, хто дуже чекають повернення в Україну, як і я, а є ті, хто ні. Хотілося б, щоб ще деякі люди зрозуміли, що недоречно порівнювати країну, яка втопила місто в крові і трупах, з країною, з якою вона це зробила. Це я про тих, хто вірить в росію і впевнений, що прийде багато інвестицій.

Загалом багато ділянок у місті та біля нього заміновані й укріплені, ППО у них, росіяни охороняють Маріуполь по жорсткому. Напевно Бєлгород так не охороняють, як наше місто. Сюди стікається багато військової техники: через Маріуполь сьогодні йде багата кількість всього і на Крим й на Бердянськ, й на Херсонщину скоріш за все. Тут ремонтують також цю техніку.

На мій погляд нам, українцям, потрібно більше зброї від Заходу, багато далекобійних ракет і літаків. Звичайно, хотілося б уже скоріше закінчення війни.

Як йдуть справи з медициною в місті?

З медициною в Маріуполі все погано, якщо захворієш, то можеш і «дубу дати». Медперсоналу практично немає, та й лікарня одна. В основному в місті магазини відкривають і фонтани роблять.

Що стосується лікарів, багато хто виїхав, а ті, що залишилися, стали працювати на російську владу – нещодавно медики знялися для сюжету на російські канали, в якому радісно перед камерою махали прапорцями, вигукуючи «Донбас повернувся додому в росію, ура». Усе в дусі совка. Хіба підеш до таких лікарів лікуватися… я б не звертався.

Водночас у маріупольських пабліках стали ходити ролики, в яких місцеві комунальники скаржаться на великі заборгованості із зарплати. Людей ігнорують і не дають відповідей.

Чи працюють гуманітарні центри від окупаційної влади?

Працюють, але гуманітарку отримують не всі люди. Тільки ті, кому за 65 років.

Що обіцяють росіяни місцевим жителям? Може хорошу зарплату, квартирі чи ще щось?

На словах обіцяють усе, а на ділі як воно буде, тільки бог знає. Є люди, що кидають інших на гроші, не віддають чи затримують зарплатню.

Школи, дитсадки працюють у місті?

Так, тільки усе російське. Усюди вони тулять російський прапор: у парку, навчальних закладах. Якщо освітній заклад був зруйнований, то будують на його місці або поряд новий.

Чи є опалення у житлових будинках?

У моїх знайомих батарею зрізали, нову не поставили і сказали не поставлять – таки випадки часто зустрічаються. Тобто люди другу зиму можуть залишитися без опалення. Часто чую, що багато скарг на непідготовленість будинків до зими. Люди не знають, як пережити вже другу поспіль холодну пору року без тепла.

У будинку по вулиці Олімпійській так званий ремонт вже триває півтора роки. Але позитивних наслідків ніхто не бачить. Інші знайомі живуть у будинку з одним під’їздом. На лівому крилі опалення двох трубне, а праве однотрубне крило і виходить праве крило без опалення було ту зиму і зараз перед початком опалювального сезону ситуація повторюється.

А ось у будинку по проспекту Металургів провели обстеження на руйнування, пообіцяли розпочати ремонт. Але люди так і чекають. Зимують без вікон і з дірками у стіні вже другий рік, старі та дітки.

Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développement médias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції.

Раніше на USIonline.com —

«Люди пили воду з усього, намагались вижити», – історія маріупольця про блокаду та окупацію (фото, відео)