Давайте подивимось, як жили в Одесі 100 років тому. Розхожа фраза «сто років тому» вже не означає «до революції». «Золотий вік» одеського порту тоді вже відійшов у минуле, а нова радянська реальність межувала із зубожінням. Нагадаємо, що 1922 рік — це два роки після остаточного встановлення радянської влади в Одесі та час перших спроб перейти до мирного життя. За бажанням можна простежити деякі паралелі з сьогоденням – епідемії, кораблі із зерном (щоправда, у протилежному напрямі щодо нашої сучасності). Але голоду, на щастя, сьогодні в нас немає.

Франц Деволан. Його внесок у розвиток Одеси важко переоцінити: регулярне планування центральних кварталів міста — наочний посібник і для сучасного урбаніста. Широкі одеські вулиці, які продуваються свіжим морським вітром, — заслуга брабантського дворянина, який довгі роки займався фортифікацією, плануванням та адмініструванням на півдні України та на території сучасної Республіки Молдова.

В останні місяці громадське обговорення ситуації з пам'ятником Катерині II набуло чітких форм: значна частина громадських діячів, лідерів громадської думки висловилися публічно за демонтаж пам'ятника. Відмінності лежать лише у формі та способі усунення символу самодержавства з однією із центральних площ Одеси. Мейнстримова тема має і опонентів, які висловлюються за залишення пам'ятника на теперішньому (публічному) місці, але з обов'язковою зміною контексту.