Останнім часом почастішали випадки виявлення місцевими жителями та співробітниками національного природного парку мертвих лебедів в пониззі річки Дністер. Адміністрація Нижньодністровського природного національно парку з'ясовує причину загибелі птахів.

Захисник віддав своє життя під час бойового завдання. Йому назавжди залишиться 25 років.

З початку лютого в Одесі та області спостерігається зростання захворюваності на грип, ГРВІ та COVID-19. Госпіталізація зросла майже на 65 відсотків й більшість пацієнтів лікарень — це діти.

За даними МВС у 2023 році було оголошено в розшук рекордну кількість підозрюваних у злочинах. В Україні це майже 7 тисяч підозрюваних чи засуджених без позбавлення волі. Одещина потрапила у десятку.

Один зловмисник знущався над матір'ю, а інший влаштовував погроми через ревнощі.

На історичних будівлях у Білгорода-Дністровського з'явилася захисна емблема Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту «Блакитний щит». Емблеми виготовлені та надані місту громадською організацією Museum for Change за підтримки міжнародної організації ЮНЕСКО.

Мешканець Кілії, військовий Данило Божко провів у ворожій неволі майже 20 місяців. Вчора разом із 207 полоненими, серед яких є також і 8 мешканців Одещини, він повернувся на рідну землю.

Детективи Територіального управління Бюро економічної безпеки в Одеській області вилучили понад 100 тис. пар кросівок, що продавались під виглядом відомих брендів спортивних товарів.

«Кожна дитина має жити в сім'ї», – вважає патронатний вихователь Роман Федорченко. Знає це з власного досвіду, бо дев'ятирічним хлопцем потрапив в інтернат і провів там рік: мати померла, а батько пішов в іншу сім'ю. Пригадує, що деякі вихователі були грубими, били дітей гімнастичними палицями. І що найголовніше – в інтернаті не навчали дітей допомагати одне одному, бути добрими й чуйними. Кожна дитина – сама по собі, а її завдання – вижити. Вже ставши батьком, Роман лишився сам із п'ятьма дітьми після смерті дружини. Молодшому було вісім місяців. Каже, що без родичів чи іншої підтримки було важко. Ба більше – місцева соціальна служба, здавалося, хотіла не допомогти, а підловити його на помилках, не вірила в нього й пропонувала забрати дітей в інтернат. Та він просто робив своє і ні секунди не сумнівався, що має піклуватися про дітей та не допустити, щоб їх забрали. Відтоді минуло 10 років. За цей час Роман переїхав із Сумської області в село Піщана на Одещині й познайомився в інтернеті з Іриною. Вона з трьома дітьми переїхала до нього з Естонії. Разом із нею вони стали патронатними вихователями – приймають дітей, які або чиї батьки опинилися в складних обставинах. Від прийомної сім'ї це відрізняється тим, що дитина може перебувати на патронаті від трьох до шести місяців (під час воєнного стану строк перебування необмежений). У цей час їхні батьки мають змогу привести своє життя до ладу, або ж для дітей шукають прийомні сім'ї, якщо повернення додому неможливе. «Наше завдання – забезпечити для дитини сімейне вогнище, затишок, тепло та любов», – каже Роман.