> Всі новини > Новини > Розуміють один одного без слів: історія бойової роботи братів-гвардійців (фото) 
Розуміють один одного без слів: історія бойової роботи братів-гвардійців (фото)
У 11-й бригаді ім. М. Грушевського Нацгвардії пліч-о-пліч служать брати Кирило та Микита, відомі за псевдонімами Грут і Ксерокс. Разом вони пройшли шлях від охоронців порядку до професійних воїнів. Під час війни брати обороняли Київщину, Чернігівщину та Одещину. Вони розповідають про важливість навчання та згуртованості, які допомагають їм долати бойові виклики. Ще 10 років тому вони плели сітки для армії, а зараз самі отримують дитячі малюнки, розуміючи, що воюють за майбутнє поколінь.
Історію бійців розповіли в 11-й бригаді ім. М. Грушевського Нацгвардії України.
Позивній «Ксерокс» один із бійців – Микита отримав через велику схожість зі своїм братом. Позивний другого – «Грут» пов’язаний з героєм другої частини фільму «Вартові галактики», тому що він друзям нагадує підлітка. Микита розповідає, що в дитинстві вони часто сварилися, а от з часом прийшло розуміння, що треба підтримувати один одного.
В тому, що служимо з братом разом, є свої плюси, але є і мінуси. За брата переживаєш завжди більше, ніж за себе. А з іншого боку, ми розуміємо один одного навіть без слів, – каже один з братів Кирило.
Обом гвардійцям по 22 роки. До служби в армії вони працювали продавцями овочів в одному з супермаркетів. Коли їм було по 17 років, Микита та Кирило бажали піти працювати до Державної Митної Служби України, а для цього потрібно було пройти строкову військову службу. Вони пройшли військово-лікарську комісію та пішли служити в одну з військових частин Нацгвардії України на Київщині.
Це була більше служба з охорони громадського порядку. Ми виїжджали на мітинги та акції протесту. Повномасштабне вторгнення окупантів я зустрів у шпиталі, коли захворів на Covid-19. Микиту тоді відправили у Гостомель захищати міжнародний аеропорт «Антонов». До брата приєднався лише у березні, – ділиться Грут.
Пізніше братів-гвардійців перевели захищати Чернігівську область. Там вони разом вирішили, що потрібно підписати контракти та більше дізнатися саме про військову майстерність, пройти навчання з професійними інструкторами та перевелися на Одещину в 11 бригаду ім. М. Грушевського НГУ.
В новій військовій частині побачили професійний підхід. Навчання тут на високому рівні. По собі видно, що ми дуже виросли в плані виконання бойових знань, витривалості. Нам постійно кажуть, що не треба сидіти на місці, а краще навчатися та тренуватися. Чесно кажучи, вже допомогли знання по медицині, накладання турнікетів, тампонади, наліпки і не раз, – каже Кирило.
Крім того, вони вивчали маскування, швидке переміщення, технічні характеристики та дальність роботи різних видів озброєння, щоб розуміти, яка дистанція до цілі та нанести прицільний удар за необхідності.
Багато чого залежить від підготовки. Фізична сила та витривалість є дуже важливими факторами. Треба постійно покращувати знання, вивчати мапи, орієнтуватися на місцевості, знати тактику дій. Не завжди з собою буде планшет. Постійно навчають виживати в польових умовах: виходимо на кілька днів у посадки, відпрацьовуємо евакуацію поранених, облаштування позицій та маскування, – додає Микита.
Хлопці впевнені – на фронті допомагає єдність та згуртованість колективу. Моральна підтримка один одного на першому місті. Важливо, коли в групі є стійкий внутрішнім духом лідер. Надихають слова підтримки від друзів, побратимів, записки, мотиваційні листи та передачі всього необхідного в райони бойових дій. Навіть дронами гвардійцям передавали воду та продукти, в той час, як завдання були неймовірно важкі.
Ми тримали оборону будівлі в якій були поранені: зайшли, зайняли позицію та утримували її. Знищили ворожу техніку, яка намагалась прорватися через оборону. Вороги розбіглися по іншім будівлям в тому населеному пункті. Потім їх кілька днів штурмували наші хлопці разом з бійцями «Азова», а вже після скидами добили, – згадує важкі бойові умови Кирило.
Після бойових завдань брати повертаються справжніми героями. Вони розуміють, що допомогти витримати труднощі можуть тільки знання, тому поки є час, треба навчатися. Також, для наближення спільної перемоги дуже багато залежить від всіх українців.
Самі брати згадують, як ще 10 років тому готували малюнки військовим та плели маскувальні сітки. Тепер вже вони отримують малюнки від дітей та все більше розуміють, що роблять свою справу для майбутніх поколінь.
Й хоча найбільше бажання братів, щоб Україна скоріше перемогла і щоб була можливість більше часу провести з родиною, просто зібратися та приготувати щось смачненьке, вони, звертаючись до українців, просять більше навчатися, адже саме корисні знання можуть допомогти вижити у важкій ситуації.
Раніше на USIonline.com —
Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.
