> Притулок «Мішаня»: як в Херсоні рятують покинутих та поранених тварин (фото)

Притулок «Мішаня»: як в Херсоні рятують покинутих та поранених тварин (фото)

30 Квітня 2024, 17:27

Херсон щодня потерпає від ворожих атак. Через такі обстріли страждають не лише люди, але й тварини. В притулку «Мішаня» подружжя Володимира та Світлани Старченкових приймають на лікування та догляд постраждалих собак. Також тут знайшли прихисток і ті тварини, в яких загинули господарі.

В притулку побували кореспонденти Української Служби Інформації Ганна Бодрова та Ніна Ляшонок.

Притулок «Мішаня» був заснований у перші тижні повномасштабного вторгнення. Волонтери Володимир та Світлана Старченкови опікувалися тваринами в Херсоні і раніше, але війна змусила подружжя посилити допомогу. На вулицях окупованого міста з’явилася велика кількість покинутих тварин, їжа в магазинах зникла, а гуманітарна допомога здебільшого була спрямована на підтримку людей. Територію притулку волонтери отримали «у спадок» – до «Мішані» на території одного з промислових підприємств міста базувався інший прихисток для тварин, але організація встигла евакуюватися.

Світлана зв’язалася з волонтерами з того притулку і вони дозволили зайняти нам їх вольєри, якщо згоду надасть власник територія. Він не заперечував та дозволив до кінця війни не сплачувати оренду, тож ми почали брати під опіку покинутих тварин. З кормами за часів окупації допомагала зооволонтерка з Миколаєва Анна Куркуріна, – розказує Володимир.

Чоловік згадує, що часів окупації росіяни ставилися агресивно до людей. Над усе окупанти не любили волонтерів.

Для них волонтер – як партизан. Я возив їжу тваринам на Острів та в Антонівку. Найстрашніший блокпост був саме на в’їзді на Острів. Там знущалися з людей, примушували по кілька разів власноруч розвантажувати повну машину гуманітарки, начебто для перевірки. Мене одного разу забрали на підвал, коли я віз корм. Але мені дуже пощастило, в катівні до мене підійшов їх старший, сам перевірив мій телефон і знайшов там лише фото з годуванням собак. Тоді мене відпустили і навіть корм повернули, – розказує Володимир.

А ось товаришам чоловіка, херсонським волонтерам, які опікувалися літніми людьми, пощастило менше. За словами Володимира, їх двічі заарештовували та навіть катували струмом, примушуючи співпрацювати з росіянами.

Моя подруга вирвала собі ніготь від болю. Вона розказувала, що так намагалася перебити біль від струму, – ділиться волонтер.

Тварин в притулку окупанти не чіпали.

Зараз в «Мішані» працюють четверо людей – подружжя Старченков та дві літні жінки. Приїжджають сюди волонтери вранці та ввечері: вигулюють тварин, прибирають вольєри та годують пухнастих.

Велику допомогу притулку надає організація Nor Dog, яка побудувала в Харкові завод з виготовлення корму для тварин.

Допомагають звичайні люди, ми відкрили ГО для збору коштів, адже побудувати один вольєр коштує близько 17 тис. грн. Всі звіти Світлана викладає на сторінці притулку у Facebook. Майже рік нам доставляє корма норвежець, який побудував в Харкові завод з виробництва корму. Якби не він, не знаю, як би трималися, – каже Володимир.

Зараз в притулку живе близько 50 собак, але, як каже чоловік, у них постійна «ротація».

Когось прилаштовуємо, хтось новенький поступає. Ми не відмовляємо у прийманні тварин, беремо поранених собак та тих, у кого загинули господарі, – каже Володимир.

Лікують та стерилізують собак у ветклініці поблизу притулку.

Іноді ми оплачуємо лише матеріали, іноді з нас взагалі не беруть гроші, – пояснює волонтер.

А ось влітку, коли росіяни підірвали ГЕС, тварин в «Мішані» збільшилося чи не втричі. Згодом частина пухнастих переїхала до Львівського притулку «Домівка», також забирали зооволонтери з Миколаєва та Одеси.

В кожному вольєрі сиділо по 3-4 собаки. Свєта ходила на воду, витягувала їх, а я приймав на березі. Ми витягнули з води близько 100 собак та 30 котів, – розказує Володимир.

Волонтер додає, що тварини знаходяться у постійному стресі через вибухи та втрату своїх попередніх господарів.

Всі реагують по-різному, хто більше стресує, хто трошки менше. Але коли лунають вибухи, в їх очах можна побачити жах. Якщо обстріл проходить, коли ми на території, ми намагаємося приділити їм максимальну увагу, говоримо з ними, заспокоюємо. Також прилітало і на територію притулку – у нас частково пошкоджена стіна забора. Тварини не постраждали, але дуже злякалися, – каже чоловік.

Також в притулку беруть тварин на перетримку, наприклад, якщо господар лягає в лікарню тощо. Волонтери займаються й прилаштуванням собак в сім’ї, але поза меж Херсона.

Залишати місто волонтери категорично відмовляються.

Подивіться у їхні очі! Тут страх, надія та безмежна любов. Ми не маємо права їх залишити, тож будемо піклуватися про наших собак скільки вистачить сил, – каже Володимир.