«Здатися легко. Але насправді ніхто цього не хоче»: збираємо морпіху на протез руки (фото)

Про це повідомляє кореспондент Української Служби Інформації.

Коли вдарила міна, я миттєво збагнув, що сталося. Голосно крикнув, що важкий
“трьохсотий”, почав обмацувати себе, намагаючись оцінити ситуацію та зробити все можливе, щоб вижити. Але коли зрозумів, що нічого не можу вдіяти – просто здався. Мозок спрацював саме так, – розповідає Микола.

Тоді побратими одразу надали йому першу допомогу – це врятувало військовому життя. Коля згадує, щойно він відчув тиск турнікетів, бажання здаватися миттєво зникло. Усвідомив, що ще живий і може вибратися.

Через вибух міни Микола втратив праву ногу, чотири пальці на правій руці, частково слух, а декілька дуже маленьких уламків потрапили в очі. Коли всі готувались до святкування Нового року, Колю привезли в госпіталь в Сумах. Потім уже була стабілізація, тривалий та складний переїзд в госпіталь в інше місто, безліч операцій і наркозів, декілька місяців реабілітації, яка ще триває. Зараз Микола звикає до нового тіла та будує плани на життя.

У Миколи в соцмережах написано «Небо – найкращий телевізор». І це як характеристика людини, яка вільно мислить, красиво та легко пише свої думки, має чудове почуття гумору та ніколи не хоче здаватись.

У мирному житті він займався будівництвом: фасади, ремонти, інші проєкти — працював і в Херсоні, і в Одесі, і в Києві, і навіть у Криму – звісно, ще до окупації.

Нині чоловік ще залишається в лікарні, працює з реабілітологами, психологом, фізіотерапевтами. На очах нещодавно зробили операцію, вухам лікарі дали місяць на відновлення – але якщо слух не повернеться, буде серйозна операція. Коля вже пройшов великий шлях – біль, звикання до нових потреб, і попереду ще багато роботи над собою.

Титановий протез руки, де пальці зможуть рухатись та витримувати різні навантаження, допоможе йому здійснити власні мрії. На жаль, щоб потрапити в безплатну програму протезування, відсутності чотирьох пальців недостатньо. «Потрібно відрізати руку, але я так не хочу», – шуткує Коля. Тому цей збір – на життя, на мрії, на комфорт, на обійми з близькими.

Він мріє працювати та далі робити корисні справи. Живе цим та не хоче здаватися.

Знаєш, коли на стабілізаційному пункті почав діяти наркоз, я думав, що треба шукати вихід, рішення. Усе, що я бачив, нагадувало дивні анімації, ніби хтось проводив мене крізь них. І кожного разу я запитував себе: що я маю зробити, як знайти вихід? Здатися легко. Але насправді ніхто цього не хоче – навіть на рівні підсвідомості, – каже він.

Ми закликаємо вас підтримати Колю. Ваш донат стане справжньою подякою людині, яка захищала нашу з вами свободу.