Понад 26 смертей за пів року: що відбувається у 425-му штурмовому полку «Скеля»

Розслідування ґрунтується на майже двомісячній роботі журналістів. Вони поспілкувалися більш ніж із тридцятьма людьми, серед яких колишні військовослужбовці полку, мобілізовані, що залишили частину, родичі загиблих та постраждалих, медики, а також представники Офісу військового омбудсмана. Частина співрозмовників погодилася говорити лише анонімно через побоювання за власну безпеку.

За даними авторів матеріалу, лише за останні шість місяців у навчальних центрах полку загинули щонайменше 26 військовослужбовців. Значна частина смертей офіційно пояснюється пневмонією, серцево-судинними захворюваннями або іншими природними причинами. Водночас родичі загиблих та побратими заявляють про численні факти побиття, неналежне медичне забезпечення та психологічний тиск.

Полк із бойовою славою та неоднозначною репутацією

425 окремий штурмовий полк «Скеля» вважається одним із найбільших штурмових підрозділів ЗСУ. Він створювався як добровольча мобільно-вогнева група на початку повномасштабної війни та брав участь у боях за Ізюм, Соледар, Бахмут, Авдіївку, Вугледар і Покровськ.

Командиром полку є Герой України Юрій Гаркавий із позивним «Скала». Сам підрозділ активно позиціонує себе як один із найефективніших у Збройних силах, наголошуючи на сучасному забезпеченні та високому рівні підготовки особового складу.

Представники Офісу військового омбудсмана також визнають, що забезпечення полку є одним із найкращих. Водночас саме «Скеля» останнім часом стала об’єктом численних скарг військовослужбовців.

За інформацією Офісу військового омбудсмана, понад п’ять відсотків усіх звернень військових сьогодні стосуються саме цього підрозділу — це найбільший показник серед усіх військових частин.

Історія Олександра Семенова

Одним із центральних епізодів розслідування стала історія 35-річного Олександра Семенова з Кропивницького.

До мобілізації чоловік перебував на замісній підтримувальній терапії, тому раніше двічі отримував рішення про непридатність до служби. Однак у січні 2026 року військово-лікарська комісія визнала його придатним.

10 січня Семенова мобілізували до полку «Скеля».

Вже через два тижні він у важкому стані самостійно дістався лікарні Кропивницького.

Лікарі зафіксували численні травми: глибокі рани голови, перебиті пальці рук, садна на долонях і попереку, численні синці та сліди від наручників.

Саме в лікарні чоловік записав відеозвернення, яке згодом отримали журналісти.

На записі він заявив, що в навчальному центрі військовослужбовців систематично били, прив’язували до квадроциклів і волокли по землі.

За його словами, він особисто став свідком численних самогубств серед новобранців.

За словами лікарки Тетяни Гуренко, яка приймала чоловіка, він перебував у тяжкому психологічному та фізичному стані.

Після втечі з частини Семенов проходив лікування, однак уже 27 січня помер.

Офіційною причиною смерті стала пневмонія.

Поліція окремого розслідування щодо можливого побиття не проводила.

Мати загиблого переконана, що її син помер саме через пережите насильство.

Водночас у полку підтвердили лише факт самовільного залишення військової частини під час перевезення між полігонами. На питання журналістів щодо можливого побиття або прив’язування до квадроциклів відповіді фактично не надали.

«Курятник» — перша зупинка новобранців

Практично всі опитані журналістами військовослужбовці згадують так званий «курятник» — неофіційну назву розподільчого пункту, куди спочатку привозять мобілізованих.

За словами очевидців, це велика будівля без вікон, розділена на кілька секторів із двоярусними ліжками.

Одночасно там може перебувати понад тисяча людей.

Більшість мобільних телефонів у новобранців вилучають ще під час перебування в територіальних центрах комплектування.

Колишні військові стверджують, що вже після прибуття їх змушували повністю роздягатися для обшуку, шикуватися, виконувати фізичні вправи та пересуватися лише під озброєним конвоєм.

За їхніми словами, навіть до туалету людей водили групами під наглядом військових зі зброєю.

Особливо складною ситуація була для людей із наркотичною залежністю, які через різке припинення терапії переживали синдром відміни.

Свідки розповідають про випадки важких психічних розладів, галюцинацій, суїцидальних проявів та жорсткого поводження із такими мобілізованими.

Навчальні полігони, втечі та звинувачення у жорстокому поводженні

Після кількох днів перебування у розподільчому пункті мобілізованих направляють до навчальних центрів полку. Саме там, за словами десятків співрозмовників журналістів, відбувається більшість подій, які стали предметом резонансного розслідування.

Колишні військовослужбовці описують полігони як наметові або бліндажні містечка посеред лісу, де одночасно проходять підготовку сотні новобранців. Вони стверджують, що пересування територією було суворо обмежене, а до їдальні, туалету чи навчальних майданчиків людей водили лише строєм під озброєною охороною.

За словами опитаних, особливий контроль застосовували до тих, кого підозрювали у намірі втекти. Самостійно залишати намет або навіть вийти на свіже повітря, як вони стверджують, було неможливо.

Замінований периметр

Однією з найбільш тривожних тем розслідування стали повідомлення про заміновані ділянки навколо навчальних центрів.

Декілька свідків розповіли, що по периметру були встановлені таблички з написом «Міни». За їхніми словами, вибухи лунали регулярно, а іноді на вибухових пристроях підривалися не лише дикі тварини, а й військовослужбовці.

Журналісти навели історію мобілізованого Олександра Ісаєва, який, за свідченнями очевидців, намагався залишити територію полігону та підірвався на вибуховому пристрої.

У самому полку підтвердили факт травмування військового, однак заявили, що він випадково відхилився від визначеного маршруту під час навчань.

Через кілька тижнів чоловік помер у лікарні. Офіційною причиною смерті стала легенево-серцева недостатність.

Ще один військовослужбовець, із яким поспілкувалися журналісти, також отримав тяжкі поранення після підриву. Його родичі стверджують, що чоловік дістав десятки уламкових поранень нижньої частини тіла та переніс кілька складних операцій.

Втечі під кулями

Одним із головних свідків став Олександр Жикін.

Він розповів, що до мобілізації вже проходив службу, однак після конфлікту через отримання замісної підтримувальної терапії опинився у резервному батальйоні, а згодом був переведений до «Скелі».

За словами військового, він кілька разів намагався втекти.

Під час першої спроби він разом із ще одним мобілізованим скористався походом до туалету.

За його словами, втікачів наздогнали, після чого жорстоко побили.

У полку інформацію про стрілянину заперечують.

«Тиждень лежали зв’язані»

Жикін також розповідає, що після затримання його разом із товаришем повністю замотали скотчем та кинули у приміщення на бетонну підлогу.

За його словами, зв’язаними вони пролежали майже тиждень.

Після цього, за його словами, їх перевезли до іншого табору, де деякий час утримували прикутими один до одного наручниками.

Військовий стверджує, що навіть пересування до їдальні або туалету відбувалося лише разом.

Покарання скотчем і «карцери»

Про використання скотчу як покарання журналістам розповіли одразу кілька колишніх мобілізованих.

За їхніми словами, людей, які відмовлялися виконувати накази або намагалися протестувати, прив’язували до дерев’яних конструкцій у бліндажах або тримали зв’язаними по кілька годин.

Деякі співрозмовники згадують так звані карцери — маленькі приміщення, де одночасно утримували декілька людей.

Там, за їхніми словами, перебували й мобілізовані з важкими проявами наркотичної абстиненції.

Один із військових розповів, що людей могли заспокоювати сльозогінним газом, який розпилювали прямо у закритому приміщенні.

Побиття та залякування

За словами опитаних, фізичне насильство застосовували за найменші порушення дисципліни.

Свідки стверджують, що новобранців били прикладами автоматів, ногами та руками.

Окремі співрозмовники заявили, що охоронці могли стріляти у землю поруч із людьми або відкривати вогонь у повітря, щоб залякати особовий склад.

Також вони згадують випадки, коли новобранців змушували виконувати виснажливі фізичні вправи протягом багатьох годин.

Позиція командування

Начальник групи цивільно-військового співробітництва 425-го окремого штурмового полку Андрій Сурай більшість цих звинувачень відкидає.

За його словами, по території навчальних центрів військові пересуваються вільно, а супровід зі зброєю можливий лише щодо окремих осіб, які вже демонстрували схильність до самовільного залишення частини.

Він також наголосив, що командування не схвалює застосування насильства.

Водночас Сурай визнав, що окремі випадки перевищення повноважень могли траплятися.

Водночас він наголосив, що підрозділ працює в надзвичайно складних умовах, комплектуючи особовий склад із людей різного віку, стану здоров’я та життєвого досвіду.

Десятки смертей, позиція омбудсмана та відповіді командування

Однією з найрезонансніших частин розслідування «Бабеля» став перелік смертей мобілізованих, які сталися під час проходження базової підготовки у 425 окремому штурмовому полку «Скеля». За підрахунками журналістів, із кінця 2025 року до літа 2026-го на навчальних базах підрозділу загинули щонайменше 26 військовослужбовців.

Сьогодні від військовослужбовців в Офіс військового омбудсмана  надійшло 5,1 відсотка скарг на “Скелю”. Але йдеться не лише про навчальні центри, а загалом про полк. На другому місці 225 ОШП — 3,1 відсотка. У цій статистиці треба робити поправку на те, що в інших навчальних центрах люди значно частіше можуть виходити на звʼязок.

У більшості випадків офіційними причинами смерті стали пневмонія, серцево-судинні захворювання, кардіоміопатія, легенево-серцева недостатність або інші медичні діагнози. Водночас родичі багатьох померлих переконані, що справжніми причинами трагедій могли стати побиття, відсутність своєчасної медичної допомоги або жорстоке поводження під час проходження підготовки.

Смерть після переламаних ребер

Однією з найбільш показових історій журналісти називають смерть 32-річного Володимира Цуканова.

Чоловіка мобілізували до «Скелі» у січні 2026 року. Уже за кілька тижнів його перевели до іншого штурмового підрозділу, де він потрапив до лікарні.

Судово-медична експертиза встановила множинні переломи ребер та тупу травму грудної клітки. Згодом у військового розвинулася важка двобічна пневмонія, від якої він помер.

У цій справі правоохоронці повідомили про підозру молодшому сержанту полку, якого підозрюють в умисному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті потерпілого.

За версією слідства, сержант кілька разів ударив мобілізованого ногами в грудну клітку.

Сам військовослужбовець своєї провини не визнає. Він заявляє, що лише знешкоджував чоловіка після того, як той нібито намагався заволодіти автоматом охоронця.

Історія Віталія Салтана

Ще одна резонансна справа стосується 34-річного Віталія Салтана.

Чоловіка мобілізували наприкінці січня 2026 року.

Через кілька тижнів його госпіталізували із критично низьким рівнем насичення крові киснем. За словами родичів, він неодноразово скаржився на високу температуру та сильне погіршення самопочуття, однак належної медичної допомоги не отримав.

22 лютого військовий помер.

Офіційна причина смерті — пневмонія.

Наречена загиблого розповіла журналістам, що під час телефонних розмов чоловік також повідомляв про постійні побиття новобранців.

Загадкова смерть Дмитра Коваля

Не менш суперечливою виглядає історія 50-річного Дмитра Коваля.

За офіційною версією, він помер від кардіоміопатії.

Однак дружина розповіла журналістам, що під час упізнання тіла побачила численні синці на руках, ногах, шиї, грудній клітці та спині.

Свідки, які перебували разом із Дмитром на полігоні, стверджують, що чоловіка майже щодня били через відмову брати до рук зброю з релігійних переконань.

За їхніми словами, військовослужбовця примушували їсти, застосовували фізичне насильство та регулярно принижували.

Родина через суд домоглася проведення повторної судово-медичної експертизи.

Версія про падіння із сосни

Ще одним гучним випадком стала смерть 38-річного Віталія Карата.

Командування полку заявило, що військовий під час спроби самовільно залишити частину виліз на сосну, після чого впав і травмувався.

Саме ця версія була офіційно озвучена журналістам.

Втім, сестра загиблого переконана, що брат перед смертю неодноразово говорив їй про побиття.

Після смерті у чоловіка також виявили численні переломи ребер та травми грудної клітки.

Наразі ці обставини перевіряють правоохоронці.

Переважно молоді чоловіки

За даними «Бабеля», серед загиблих — чоловіки віком від 31 до 53 років.

Серед офіційних причин смерті:

• пневмонія;

• кардіоміопатія;

• серцево-легенева недостатність;

• менінгоенцефаліт;

• інфаркт мозку;

• гангрена;

• легенево-серцева недостатність;

• суїцид.

Частина родичів вже домоглася проведення повторних експертиз.

Деякі кримінальні провадження перебувають на стадії досудового розслідування.

Що каже військовий омбудсман

Перший заступник Офісу військового омбудсмана Руслан Циганков підтвердив журналістам, що саме на «Скелю» сьогодні припадає найбільша кількість звернень військовослужбовців серед усіх військових частин.

За його словами, полк лідирує як за кількістю скарг, так і за кількістю смертей, не пов’язаних безпосередньо з бойовими діями.

Окремо в Офісі військового омбудсмана заявили про проблеми з медичним забезпеченням новобранців та наголосили, що особи із залежностями, які проходять замісну підтримувальну терапію, взагалі не повинні опинятися у штурмових підрозділах.

Очільниця Офісу військового омбудсмана Ольга Решетилова також заявила, що про окремі випадки насильства у полку стало відомо ще близько року тому.

За її словами, окремих побитих військовослужбовців доводилося буквально забирати із навчальних центрів.

Водночас вона наголосила, що у підрозділі служить багато професійних офіцерів, які сумлінно виконують бойові завдання.

Реакція полку

У самому 425-му окремому штурмовому полку запевняють, що командування не приховує проблем і співпрацює з правоохоронцями.

Представник підрозділу Андрій Сурай заявив, що випадки перевищення повноважень окремими військовослужбовцями можуть траплятися, однак вони не є системою.

За його словами, полк проводить внутрішні перевірки, реагує на звернення військового омбудсмана та карає винних у разі підтвердження фактів порушень.

Водночас у командуванні наголошують, що більшість історій ґрунтується на свідченнях людей, які самовільно залишили військову частину, а тому потребує ретельної перевірки.

Чому ця історія стала резонансною

Розслідування викликало широкий суспільний резонанс, адже вперше в одному матеріалі зібрано десятки свідчень військових, родичів загиблих, медиків та представників державних інституцій щодо умов підготовки новобранців у 425-му окремому штурмовому полку.

Частина викладених фактів уже стала предметом кримінальних проваджень, інші ще мають отримати правову оцінку.

Водночас автори розслідування наголошують, що не ставлять під сумнів бойові заслуги підрозділу, який бере участь у найважчих ділянках фронту. Однак на їхню думку, наведені свідчення потребують всебічного й незалежного розслідування, щоб встановити, чи мали місце системні порушення під час підготовки мобілізованих та хто має нести за це відповідальність.