Болотяна сова повернулася на Одещину до Нижнього Придністров’я
Поблизу села Маяки на Одещині орнітологи зафіксували трьох молодих болотяних сов. Птахи трималися разом на невеликій ділянці заплави, а поруч було чути голос дорослої особини. Це спостереження може свідчити про можливе локальне гніздування виду, який раніше вважався рідкісним мігрантом для цієї території. Водночас науковці наголошують, що поки зарано робити висновки, і потрібні додаткові докази, щоб підтвердити факт розмноження.
Про це повідомив орнітолог Сергій Курочкин.
Що саме зафіксували біля Маяків?
Під час роботи у районі екологічної стежки «Шепіт заплав» орнітолог Ігор Щеголєв помітив трьох молодих болотяних сов (Asio flammeus). Птахи сиділи на кущах уздовж старої дороги й трималися разом. Неподалік дослідник також зафіксував голос дорослої особини.
Сергій Курочкин зазначає, що така поведінка може свідчити про сімейну групу.
Ми бачимо молодих птахів, які тримаються разом і поруч є доросла особина. Це може вказувати на локальне гніздування, але прямих доказів поки немає.
Науковець наголосив, що для підтвердження потрібні додаткові ознаки, зокрема годування пташенят або виявлення гнізда.
Він не виключив, що Тарутинський степ, Тузлівські лимани та Нижнє Придністров’я можуть бути частинами єдиного міграційно-гніздового простору.
Для болотяної сови це особливо важливо. Вид потребує відкритих просторів, як от луки, степи і заплави, де є достатньо корму та мінімум турбування.
Де ще на Одещині фіксували сов?
Подібні спостереження вже фіксували в регіоні раніше. У 2025 році в Тарутинському степу виявили гніздо болотяної сови з пташенятами та яйцями. Це стало першим чітким підтвердженням розмноження виду на півдні України в сучасний період.
Також у «Тузлівських лиманах» сову кільцювали під час міграції. Це підтвердило, що вид регулярно з’являється у Північно-Західному Причорномор’ї.
Що відомо про болотяну сову?
Болотяна сова — одна з найособливіших сов Європи. Вона часто полює вдень, особливо на світанку та перед заходом сонця. Її політ легкий і хвилеподібний, більше схожий на луня, ніж на класичну сову.Гніздиться на землі серед трави, що робить її дуже вразливою до змін ландшафтів.
Історично цей вид був звичним для степів Південної Бессарабії. Але через розорювання земель і втрату природних лук його чисельність різко скоротилася.
Нагадаємо, раніше УСІ писала, що у Нижньодністровському національному природному парку до природного середовища повернули двох молодих самичок лісового тхора — рідкісного виду, занесеного до Червоної книги України. Перед випуском тварини пройшли тривалу реабілітацію після того, як їх вилучили з дикої природи на півдні Одещини.
