Куяльницький лиман: що лікує, чому рожевіє та як доїхати з Одеси

Де знаходиться Куяльницький лиман і чим він унікальний?

Куяльницький лиман розташований за кілька кілометрів на північний захід від узбережжя Одеської затоки Чорного моря та приблизно за 8–13 кілометрів від центральної частини Одеси. Від моря його відділяє вузький піщаний пересип шириною до трьох кілометрів.

Довжина лиману становить близько 28 кілометрів, ширина місцями сягає трьох кілометрів, а площа залежно від рівня води коливається від 52 до 60 квадратних кілометрів. Середня глибина водойми — близько одного метра.

Особливість Куяльника — його абсолютна висота. Рівень води тут у середньому знаходиться приблизно на 5 метрів нижче рівня моря, через що лиман вважають найнижчою природною точкою України. В окремі роки цей показник знижувався ще більше — майже до мінус семи метрів.

До початку ХХ століття водойму називали Андріївським лиманом. А з 1 січня 2022 року територія увійшла до складу Національного природного парку «Куяльницький».

Окрему цінність становить склад води. Середня солоність лиману — близько 74 грамів солі на літр, але в окремі періоди вона може підніматися майже до 300 грамів. Для порівняння: у Чорному морі цей показник становить приблизно 18 грамів на літр.

У воді містяться сполуки магнію, кальцію, калію, а також йод і бром. Улітку температура поверхневих шарів нерідко піднімається до +28 - 30°C. Саме така комбінація природних факторів створює умови для лікувального використання водойми.

Чому Куяльницький лиман рожевий?

Саме рожевий колір зробив Куяльник одним із найбільш фотографованих місць Одещини.

Це явище найчастіше спостерігається влітку, переважно у липні та серпні, коли через спеку знижується рівень води, а концентрація солі значно зростає. У таких умовах активно розмножується мікроводорость Dunaliella salina, яка виробляє бета-каротин — природний пігмент, що й надає воді характерного рожевого відтінку. Додатково колір можуть підсилювати рачки артемія та особливі солелюбні мікроорганізми — галобактерії.

Водночас поява рожевого кольору не є постійною. Інтенсивність забарвлення залежить від погодних умов, рівня води та солоності, тому точно передбачити, коли лиман набуде незвичного відтінку, неможливо. Рожевий Куяльник може з’явитися практично в будь-який період тривалої спеки та посухи. 

Особливо багато уваги Куяльницький лиман отримав влітку 2025 року, коли відео та фото рожевої води почали масово поширюватися в українських соцмережах та медіа. Для багатьох туристів це стало приводом уперше відкрити для себе один із найвідоміших лиманів України.

Що лікують на Куяльнику і чому його грязі вважають унікальними?

Куяльницький лиман відомий своїми лікувальними грязями та ропою, які використовуються в медицині вже майже два століття. Основним лікувальним фактором є сульфідно-мулові грязі, що залягають на дні лиману шаром від 0,5 до 2,5 метра. За оцінками фахівців, їхні запаси становлять близько 24 тисяч кубічних метрів. Грязі містять унікальний комплекс органічних і мінеральних речовин, які застосовують для лікування захворювань опорно-рухового апарату, хребта, нервової системи, шкірних, гінекологічних та урологічних хвороб, а також патологій органів дихання і серцево-судинної системи. Окрім цього, на території курорту видобувають мінеральну воду «Куяльник», яку використовують для питного лікування. 

Водночас фахівці наголошують: грязелікування має протипоказання й потребує консультації лікаря перед початком процедур.

Особливістю Куяльника вважають поєднання кількох природних факторів одночасно — солоного повітря, мінералізованої води, грязей та мікроклімату.

Санаторій «Куяльник»: як працює курорт сьогодні

Головним лікувальним закладом Куяльницького лиману є Клінічний санаторій імені Пирогова — один із найстаріших бальнеологічних курортів України. Його історія розпочалася у 1833 році, коли лікар Ераст Андріївський провів тут перші науково обґрунтовані грязьові процедури. Перша кам’яна будівля курорту була зведена у 1892 році. Сьогодні санаторій одночасно може приймати до 1100 відпочивальників, хоча в радянський період його місткість сягала трьох тисяч осіб. На сьогодні зберігся лише один з трьох корпусів здравниці. На території працюють басейни з лікувальною ропою, соляна шахта, кабінети масажу, фізіотерапії та лікувальної фізкультури. Санаторій приймає дорослих, дітей від чотирьох років і людей з інвалідністю. Мінімальний курс лікування становить 12 днів, однак оптимальним вважається перебування протягом 24 днів.

У 2026 році вартість путівки стартує приблизно від 1450 гривень на добу. До ціни входять проживання, триразове харчування за системою «шведський стіл» та лікувальні процедури, які індивідуально призначає лікар після огляду. 

Саме комплексне поєднання природних ресурсів лиману та сучасної медичної реабілітації робить Куяльник одним із найвідоміших оздоровчих курортів України.

Проте, існують й протипоказання до лікування у санаторії «Куяльник». 

Медична директорка санаторію Олена Василенко попереджає: варто проконсультуватися з лікарем до поїздки, оскільки деякі пацієнти самостійно вирушають на лиман із протипоказаннями.

Зокрема, лікування не рекомендується при гінекологічних захворюваннях, що супроводжуються вагітністю на будь-якому терміні, рясними кровотечами, гіперплазією ендометрія або поліпами ендометрія. Також протипоказаннями є серйозні порушення серцево-судинної системи, серед яких ішемічна хвороба серця, стенокардія напруги або спокою ІІ–ІІІ функціонального класу, тяжкі порушення серцевого ритму, зокрема миготлива аритмія, стан після інфаркту міокарда, стентування чи шунтування, гіпертонічна хвороба ІІ–ІІІ ступеня та серцево-судинна недостатність.

Санаторне лікування не проводиться за наявності злоякісних пухлин, у тому числі після оперативного лікування, гострих інфекційних захворювань, усіх форм туберкульозу, піодермії, мокнучої екземи та трофічних виразок. До переліку протипоказань також належать епілепсія, тяжкі психічні розлади, зокрема шизофренія, стан після перенесеного інсульту, бульбарний і псевдобульбарний параліч, гострі запальні захворювання в активній фазі, включаючи ревматизм та гострий радикуліт.

Не допускаються до лікування пацієнти з порушеннями функцій органів малого таза, нирковою або печінковою недостатністю, цирозом печінки, тяжкою анемією, сенсорною афазією, венеричними захворюваннями, а також особи, які потребують стаціонарного лікування. Крім того, обмеження стосуються людей віком понад 75 років та дітей молодше чотирьох років.

Відпочинок на Куяльнику: чи можна купатися?

Куяльницький лиман давно став не лише лікувальним, а й туристичним напрямком.

У теплий сезон сюди приїжджають заради:

• прогулянок берегом;
• фотозйомки рожевої води;
• грязьових процедур;
• спостереження за природою;
• відпочинку далеко від міського шуму.

Купання в лимані не заборонене автоматично, однак потребує обережності.

Через високу концентрацію солі вода може подразнювати слизові оболонки та шкіру, особливо якщо є відкриті пошкодження.

Також не рекомендують самостійно використовувати грязі без дотримання правил безпеки.

Для відвідувачів важливо пам’ятати: це не пляж у звичному розумінні, а територія зі специфічною екосистемою.

Чому Куяльницький лиман пересихає і що з ним роблять?

Куяльницький лиман уже понад століття потерпає від обміління. Головна причина — нестача прісної води з річки Великий Куяльник, яка є основним джерелом живлення водойми. Русло річки замулене, значна частина стоку відводиться до численних рибних ставків, а незаконний видобуток піску на берегах змінив природну гідрологію. У результаті до лиману сьогодні потрапляє лише близько 15% природних водних ресурсів. Через це Куяльник неодноразово переживав критичні періоди пересихання — зокрема у 1907, 1925 та 2014 роках.

Щоб урятувати унікальну водойму, у 2013–2014 роках було реалізовано проєкт зі з’єднання лиману з Чорним морем. Для цього побудували насосну станцію та трубопровід, яким узимку до лиману подається морська вода. Закачування відбувається лише за температури нижче 8 °С, щоб мінімізувати потрапляння чужорідних організмів. У 2014 році до Куяльника подали понад 8 мільйонів кубометрів морської води, що дозволило підняти рівень водойми на 24 сантиметри. Водночас фахівці наголошують: для повноцінного відновлення лиману необхідно додатково забезпечити надходження ще близько 30 мільйонів кубометрів води.

Також серед напрямів:

• моніторинг рівня води;
• природоохоронні заходи;
• контроль забудови;
• створення Національного природного парку;
• обмеження негативного антропогенного впливу.

Екологи наголошують: збереження Куяльника — це не лише питання туризму чи курорту, а й питання збереження унікальної природної системи України.

Як доїхати до Куяльницького лиману з Одеси?

Дістатися до Куяльницького лиману з Одеси можна як громадським транспортом, так і власним автомобілем. Від залізничного вокзалу курсують автобуси №110 та №119, які прямують у напрямку лиману. Якщо ви вирушаєте від Центрального автовокзалу, можна скористатися маршрутками №156 або №232 до зупинки «Зернова», а звідти пересісти на автобус №110К. 

Автомобілем до лиману дістатися ще простіше. Він розташований приблизно за 13 кілометрів від центру Одеси, поблизу селища Куяльник (Корсунці). На узбережжі облаштовані місця для відпочинку, зокрема пляжна зона та грязьовий пляж санаторію «Куяльник». Вхід на природний пляж із лікувальними грязями є вільним. Відвідувачі можуть самостійно приймати грязьові та ропні процедури, дотримуючись рекомендацій щодо безпечного перебування на сонці та у воді.

Цікаві факти про Куяльницький лиман

Куяльницький лиман — місце, де одночасно поєдналися природний феномен, історія курортної Одеси та сучасний виклик зі збереження екосистем.

Сюди їдуть за рожевими краєвидами, лікувальними властивостями та відчуттям простору, яке важко знайти в межах великого міста.

Куяльницький лиман має не лише унікальні природні властивості, а й багату історію. Його назва походить від тюркського слова «куянлик», що означає «густий» або «щільний» — так місцеві жителі описували надзвичайно солону воду. До 1917 року водойма була відома як Андріївський лиман. Видобуток солі тут розпочався ще в XIV столітті: її добували запорозькі козаки та чумаки, а промисел тривав до 1931 року. У XVII столітті французький інженер і картограф Гійом Левассер де Боплан описував Куяльник як озеро, що буквально «кишить рибою». Сьогодні через високу концентрацію солі тут виживають переважно рачки артемія та личинки комарів. Саме на берегах лиману знімали окремі сцени культового фільму «Пригоди Електроніка».

Куяльник відвідували й відомі історичні постаті. У 1917 році тут лікував ревматизм майбутній президент Фінляндії Карл Густав Маннергейм. У післявоєнні роки на курорті певний час переховувалася учасниця українського визвольного руху Галина Дидик. Сьогодні лиман має особливий природоохоронний статус: з 1 січня 2022 року він входить до складу Національного природного парку «Куяльницький».

Але кожен сезон нагадує: навіть найунікальніші природні місця потребують не лише уваги туристів, а й реального захисту.

Висновок

Куяльницький лиман — це набагато більше, ніж відомий курорт. Це унікальний природний комплекс, що поєднує історію, лікувальні ресурси, багату екосистему та величезний туристичний потенціал. Попри всі виклики останніх років, він залишається одним із символів Одещини та місцем, де природа демонструє свою справжню силу.