«Смерть у повітрі»: як російські війська застосовують хімічну зброю
Війна – це місце, де люди щодня стикаються зі справжнім жахом та пеклом. Від початку повномасштабного вторгнення в Україну окупанти неодноразово застосовували заборонену зброю, зокрема хімічну. Що це за зброя? Яку загрозу вона несе для людини?
Читайте матеріал на сайті Української Служби Інформації.
У 1993 році була ухвалена Конвенція про заборону хімічної зброї. Її підписали близько 193 країн, серед яких – США, Росія та Україна. Втім, окупанти не припинили її використовувати. Одним із прикладів є отруєння політика Олексія Навального, 20 серпня 2020 року, речовиною «Новачок».
Ще у жовтні 2017 року в Організації із заборони хімічної зброї дійсно повідомили про нібито повне знищення хімічної зброї в Росії. За їхніми даними, близько 39 967 тонн небезпечної зброї було ліквідовано. До цієї кількості входили люїзит, іприт, фосген, зарин, зоман та VX.
Щодня наші захисники та захисниці стикаються з цим терором з боку окупантів. Щоб детальніше зрозуміти, як військові переживають подібні атаки та з чим їм доводиться стикатися на передовій, ми поспілкувалися з бійцем на позивний «Кощій»:
Раніше я ніколи не мав уявлення про хімічну зброю та її вплив на організм. Якось навіть не сприймав це всерйоз. Однак був випадок: ми з хлопцями перебували на позиціях і помітили якийсь дивний запах. Спершу, на жаль, не надали цьому належної уваги. З нами зв’язався штаб і попередив усім позиціям тримати протигази напоготові. Чесно? Ми пореготали, посміялися, бо сприйняли це як «черговий загон» або навчання. Хоча які навчання за 5 кілометрів від ЛБЗ? (лінії бойового зіткнення).
Тим часом у горлі почало дедалі сильніше першити. Виявилося, що це був аміак. Противник підірвав трубу неподалік від наших позицій. Протигази одягнули запізно – вже коли виїжджали, стало геть важко: запаморочення, у декого блювота, але всі залишилися живі. На жаль, так щастить не всім.
Наші побратими із суміжного підрозділу під час роботи відчули в повітрі характерний запах ванілі. Кому б могло б спасти на думку, що це ознака смертельної хімічної зброї? Хоча, з іншого боку, звідки там взагалі могла взятися ваніль? У них почалося важке дихання та печіння в грудях, їх вивезли з позицій. На жаль, у лікарні вони померли. Ба більше, тим, хто їх евакуював, теж стало зле.
Усього я рази три ставав свідком використання хімічної зброї. Перше – мабуть, те, про що ви чули або бачили: використання фосфору в Костянтинівці. Друге – аміак. Ну і третє – оця «ваніль». Нам уже потім пояснили, що це, скоріш за все, був Бі-Зет – психотропна речовина.
Мені здається, що найбільша проблема — це необізнаність щодо хімзброї та те, що ніхто не очікує, що її можуть застосувати. Усе відбувається дуже швидко, і зрозуміти, що якийсь запах може бути смертельною отрутою доволі важко. А коли помічаєш симптоми, може бути вже запізно. Звичайно, зараз ми більш уважно ставимося до всього, але часто списуємо це на «здалось.
Кощій також зазначив що руководство надавало їм інструкції стосовно запаху хімічної зброї:
- BZ (Бі-Зет) — ваніль, квіти — психотропна
- Фосген — пріле сіно, гниль — задушлива
- Іприт — часник, гірчиця — шкірно-наривна
- Люїзит — герань (різкий) — шкірно-наривна
- Синильна кислота — гіркий мигдаль — загальнотоксична
- Зоман — яблука, камфора — нервово-паралітична
- Зарин — без запаху / слабко фруктовий — нервово-паралітична
- VX (Ві-Екс) — без запаху — нервово-паралітична
- Хлор — «хлорка», відбілювач — задушлива
Сприйняття запаху завжди суб’єктивне й залежить від індивідуальних особливостей організму. Наприклад, близько 25% людей генетично не здатні відчути запах гіркого мигдалю, який пов’язують із синильною кислотою.
По-друге, за високої концентрації отруйної речовини запах може бути настільки різким, що людина просто не встигає його розпізнати, та він одразу викликає спазм, печіння або біль. Ще одна небезпека полягає в тому, що, якщо людина відчула запах ванілі, герані чи будь-який інший нетиповий аромат там, де його не повинно бути, це вже може свідчити про контакт із небезпечною речовиною. Крім того, нюхові рецептори швидко втомлюються. Тобто, якщо запах зник за кілька хвилин, це зовсім не означає, що загроза минула. Найімовірніше, ніс просто перестав його розрізняти, тоді як сама речовина все ще може залишатися в повітрі.
Аби краще зрозуміти, які типи хімічної зброї застосовують та яку загрозу вона становить для людини, ми звернулися до фахівчині у галузі хімії – Анни Бродарської, вчительки хімії, випускниці аспірантури факультету хімії та фармації ОНУ імені І. І. Мечникова.
Вплив на людину залежить від типу речовини. Наприклад, нервово-паралітичні блокують роботу нервової системи – людина втрачає контроль над тілом. Задушливі вражають легені, викликаючи відчуття нестачі повітря. Інші можуть спричиняти сильні опіки шкіри або отруєння крові. У більшості випадків наслідки дуже тяжкі без негайної допомоги.
Різниця між бойовими отруйними речовинами і промисловими токсичними хімікатами – у призначенні. Бойові створюють спеціально для ураження людей, вони більш концентровані й ефективні. Промислові хімікати використовують у виробництві, але при аваріях вони теж можуть бути небезпечними. Наприклад, той самий хлор – це промислова речовина, але її також застосовували як зброю.
Щодо захисту – найефективнішими є протигази, які захищають органи дихання, а також захисні костюми, що не пропускають хімічні речовини. У побутових умовах важливо хоча б мінімізувати контакт: закрити вікна, використовувати вологі пов’язки, по можливості залишити небезпечну зону.
Один із найбільших міфів – що хімічну зброю завжди легко розпізнати за запахом чи кольором. Насправді багато речовин можуть бути невидимими й без запаху. Ще один міф – що підручні засоби повністю захищають. Вони можуть лише частково зменшити вплив, але не замінюють спеціального захисту.
Попри міжнародні заборони, підписані конвенції та офіційні заяви про нібито знищення хімічного арсеналу, Росія вкотре доводить: для неї не існує ні правил війни, ні меж людяності. Застосування хімічної зброї – не просто черговий воєнний злочин, а свідомий терор проти всього живого. І поки у світі говорять про норми та домовленості, українці змушені дихати повітрям, у якому може ховатися смерть.
