Сміттєві баки як маркер міського комфорту: чому прості елементи інфраструктури в Одесі не працюють для всіх
Смітники, розташовані прям на проїжджій частині, дефіцит контейнерів та відсутність системного підходу до переробки відходів – так організована сміттєва інфраструктура в Одесі. У місті, яке щороку приймає сотні тисяч туристів, проблема вже давно вийшла за межі побутової незручності й перетворилася на фактор, що прямо впливає на якість життя та репутацію курорту.
Про проблеми сміттєвої інфраструктури та досвід їхнього вирішення читайте в матеріалі УСІ.
Гуляючи центром міста, можна знайти багато «нестандартних рішень» розташування смітників. Одне з них – на Канатній: там вулицею простягається велосмуга. Проте, комфортно проїхати велосипедисту не вийде – є ризик «врізатися» прям у величезний контейнер.
Архітектор «Urban Buro» Євгеній Погорєлов стверджує: такі ситуації трапляються через те, що комунальні служби встановлюють смітники на свій розсуд, а пункти Державних будівельних норм, що регулюють цю сферу, не настільки розвинені:
Норми ДБН-у потрібно доробляти, стандартизувати, більш детально розробити, більш урбаністично. Акцентувати увагу потрібно на розміщенні. Бо в нас взагалі з цим є проблема: прописана загальна норма - від будинку є 10-20 метрів, але не прописано де саме це має бути розташовано.
На фото: архітектор Urban Buro Євгеній Погорєлов
У міському просторі контейнери мають розташовуватися за логікою «кишеньок» – окремої зони, спеціально виділеної під сміттєві баки. Архітектор ділиться: така практика може бути реалізована, як і простішим чином – у вигляді певного «поглиблення», так і шляхом встановлення майданчику, де це можливо.
Ще одним важливим аспектом розміщення смітників є зручність для сміттєвоза. Євгеній Погорєлов стверджує: через вузькі вулиці та велику кількість забудов, ця проблема стоїть особливо гостро:
Потрібно запланувати логістику для проїзду сміттєвоза так, щоб він міг приїхати та все зібрати. Наприклад, на території можливо розкинути кілька контейнерів – не створювати один масив з трьох-чотирьох смітників. Також, щоб сміттєвози не створювали проблем для іншого трафіку, треба зручно організувати заїзди, зробити їх більш внутрішньоквартальними: не магістральною дорогою, а трішки змістити сміттєві баки, щоб не заважати іншим учасникам руху.
У контексті європейського досвіду найбільш пріоритетною є інклюзивність. Наприклад, на інтерактивній платформі Universal Design Tool for the Built Environment перше, на що звертають увагу при описі контейнера для сміття, — це доступність. Тобто смітники мають бути зручними для користування людьми з різними фізичними можливостями, зокрема для осіб, які пересуваються на кріслах колісних, людей похилого віку чи дітей. Важливими є висота розміщення отворів, легкість відкривання кришок, наявність достатнього простору для під’їзду, а також зрозуміле маркування.
Проте, навіть за наявності чітких рекомендацій, на практиці їхнє впровадження часто ускладнюється системними проблемами організації поводження з відходами. У місті інколи може навіть просто не вистачати смітників. Зокрема, від цього найбільше страждає приватний сектор, як зазначає депутат Одеської міської ради Петро Обухов.
У багатьох людей у приватному секторі навіть немає договорів, і тому компанії, які вивозять сміття не встановлюють нічого. Хтось повинен взяти цей процес в свої руки, щоб централізовано підписати з власниками відповідні документи. Стосовно районів з багатоповерхівками: якщо десь не вистачає баків — треба звертатись в райадміністрацію. І вони вже скоординують з відповідними компаніями».
Наразі розвиток сміттєвої інфраструктури міста перебуває на певній паузі, стверджує Петро Обухов. У 2020 році в місті встановили підземні контейнери. Проте, після зміни керівництва ЖКГ ця програма була покинути.
Усе ж, цю систему збору відходів, все ще можна зустріти в Приморському районі, зокрема на Грецькій. Основна частина конструкції розташована під землею, а на поверхні залишається лише невелика приймальна частина (урна) для користувачів. Очищення смітника здійснюється за допомогою сміттєвоза, який піднімає внутрішній бак (наприклад, через гідравлічну систему).
Проте, попри зрозумілі переваги, досвід використання цих урн не завжди є позитивним. Зокрема, в Одесі частина таких контейнерів фактично не функціонує: у деяких випадках доступ до них обмежують буквально – кришки фіксують або заклеюють, що унеможливлює використання смітників.
У спальних районах ситуація зі смітниками дещо інша. Там нові технологічні контейнери місто не встановлювало. Проте подекуди можна побачити прості металеві смітники для збору пластику. Як зазначає керівник групи будинків ОСББ Пересипського району Валерій Штефанець: через відсутність злагоджено організованої системи ці рішення залишаються окремими випадками.
Основна проблема це вивіз пластика. Хоча я розумію, що інші міста сортують це все. У нас до цього якось діло не дійшло. Із пластиком в нас біда. Щонайменш, у Пересипському районі не налагоджена система. Тому що спочатку приватні особи ставили сітки, зараз вони кудись поділися і ставлять сміттєві баки. Але зазвичай люди плутають окремі урни для сортування і звичайні сміттєві баки. Ну це такий людський фактор. Тому думаю потрібно буде і міській владі, і районній владі, і нам всі подумати, як зробити так, щоб цей пластик приносив друге життя.
Проблему розташування контейнерів загалом та складнощів у вивезенні сміття, Валерій Штефанець також не заперечує. Проте, причину в цьому вбачає дещо більш глобальну – забудова міста:
Було неправильно все. Потрібно було розуміти, що в майбутньому буде стояти питання: де розташовувати автомобілі, де дитячі майданчики, де смітники – про це не думали. Побудували, а зараз ми вирішуємо це питання.
Від того, як і де розміщені навіть базові елементи інфраструктури, залежать зручність та безпека повсякденного життя містян. І поки ці рішення залишаються фрагментарними, комфорт одеситів теж балансує між поодинокими вдалими рішеннями та великими недоліками.
