Окупація, поранення та повернення на службу: історія гвардійця на псевдо Оса
Військовослужбовець 11 бригади імені Михайла Грушевського Південного оперативно-територіального об’єднання. Як завершив навчання в училищі, він пройшов строкову військову службу, після чого працював у будівництві, в охороні, а деякий час – у ДСНС.
Історію бійця у Фейсбуці розповіла пресслужба 11-ї бригади імені Михайла Грушевського Національної гвардії України.
Повномасштабне вторгнення зустрів у Бердянську, куди переїхав зі своєю родиною. На щастя, йому вдалося виїхати з окупації і приєднатися до Сил оборони України.
З Бердянська вдалося виїхати десь через пів року після початку окупації. Санепідемстанцію, у якій я працював охоронцем, закрили, тому ми з родиною вирішили спробувати вирватися. Дивом знайшли автівку, яка вивозила людей, забили її «під зав’язку» та виїхали. Протягом трьох днів добиралися до Одеси, прийшов до найближчого ТЦК, став на облік, а за деякий час був призваний до одного з підрозділів ДШВ ЗСУ, – згадує Оса.
А далі – навчання, тренування, участь у бойових діях у найгарячіших напрямках фронту: Бахмут, Соледар, Часів Яр. Неодноразово Оса та його побратими опинялися у важких, страшних ситуаціях, потрапляли під обстріли. Він кілька разів уникав трагедії, коли танковий снаряд влучав у будинок, в якому знаходилися українські військовослужбовці, руйнував стіну у той момент, коли Оса щойно перебіг в іншу кімнату. І так було кілька разів. І все ж, у його житті не обійшлося без поранень, контузій, але, на щастя, везіння чи доля були на боці бійця.
Ми потрапили під божевільний обстріл. По нас працювали усім, чим тільки можна: артилерія, РПГ-шники, міномети, танк, снайпери. Куля, яку випустив снайпер, влучила мені просто в груди, але бронежилет її зупинив. І все ж, без серйозних поранень не обійшлося: я отримав вогнепальне осколкове поранення плеча з переломом плечової кістки та кульове поранення стегна. Що цікаво, влучання було не прямим, а внаслідок рикошету від залізничних рейок, за якими ми знаходилися у той момент, – каже солдат на псевдо Оса.
Після отримання поранень боєць розпочав тривале лікування та пройшов ВЛК, за результатами якої його тимчасово визнали непридатним до служби з повторним переглядом через пів року. Згодом його було виведено поза штат із мінімальним грошовим забезпеченням, після чого він ухвалив рішення залишити місце служби.
Коли поправив своє здоров’я – скористався законною можливістю повернутися на військову службу: завернувся до 11 бригади ім. М. Грушевського НГУ. Поповнив ряди одного з підрозділів батальйону безпілотних систем, пройшов навчання на оператора дрона, отримав сертифікат, вирішив усі юридичні питання і згодом продовжив виконувати бойові завдання, – коментує гвардієць.
Зараз Оса з побратимами працює на Запорізькому напрямку. Він допомагає побратимам знаходити та уражати цілі, а отже, очищати українську землю від ворога та його техніки. Гвардієць каже, що до того моменту, як приєднався до Національної гвардії України, він не мав досвіду роботи з БпЛА, але доволі швидко перелаштувався і стабільно керує дронами.
Я працюю у тісній взаємодії із пілотами FPV-дронів, поки вони виконують свої завдання. Буває дуже важко літати та забезпечувати спостереження через подавлення РЕБ. Але ми намагаємося постійно покращувати свої навички, знання, підвищувати рівень, адже всі розуміють, із якою метою ми воюємо, заради чого та проти кого, – зазначає боєць.
Оса мріє про перемогу України й повернення до дружини та дітей. Він упевнений у тому, що рано чи пізно мир повернеться до нашої країни і він зможе втілити у життя мрії свої та рідних.
