«Трудове рабство»: як підприємства України «рятують» чоловіків від ТЦК

Журналістка Уляна Доталіна взяла інтерв’ю у Стиценка Олексія — чоловіка, котрий ледь не потрапив у «трудове рабство», однак вчасно одумався та зміг відмовити.

Олексію, розкажіть, як ви знайшли таке підприємство?

Я все життя працював слюсарем. Одразу після того, як отримав технічну освіту, влаштувався на роботу. Найдовше, до повномасштабного, працював слюсарем з ремонту та обслуговування систем кондиціонування на одному з підприємств Одещини. Потім втратив роботу та став безробітним. В цілому, були накопичення. На роботу ніхто особливо брати не хотів через мою хворобу, хронічну серцеву недостатність, стадія 2В. Ні служити не міг, ні працювати. І ось у січні мене схопили ТЦК, після чого я пробув десять днів на підвалі на Канатній, 87.

Моя хвороба ТЦКашників мало цікавила. Разом зі мною в кімнаті 4 на 6 метрів було ще десять хлопців різного віку, майже всі хворі. Приміщення не опалювалося та не провітрювалося, в туалет були вимушені ходити в відро, потім його по черзі виносили під супроводом одного з працівників ТЦК. За їжу я взагалі мовчу, мабуть, навіть помиї було б безпечніше їсти. Намагався по мінімуму їсти, страшно було померти від отруєння, ніхто б не допоміг. Врятували мене родичі. Заплатили полковнику Оскілко 3500 доларів, і я опинився на волі. Але грошей повернути борг в мене не було, тому я був вимушений терміново шукати роботу. Так я і наткнувся на ТОВ «Цемент».

Вам нічого не здалося дивним одразу?

Ні, спочатку все було стандартно. Розповіли про умови праці, обов’язки, зарплату, що це офіційне працевлаштування. Коли я сказав, що в мене є проблеми з ТЦК, працівниця відділу кадрів, Марина, з котрою я постійно спілкувався по телефону, одразу оживилася. Сказала, що є способи мені допомогти. Вона все уточнить та перетелефонує через декілька днів. Я спочатку зрадів, а потім задумався, як підприємство може вирішити мою проблему? Тому вирішив сам зателефонувати трохи раніше терміну та записати розмову, на всякий випадок. І не помилився.

І що Марина Вам розповіла?

По телефону вона мені сказала тільки, що питання вдалося вирішити, вдалося домовитися. Але повторювала, що це не телефонна розмова. Я не міг до них приїхати, бо ніхто не дасть гарантії, що ТЦК не схоплять мене знов, а 3500 доларів в мене немає. Тоді вона почала говорити натяками. Що треба «проставитись з зарплати», що жити я буду на підприємстві, «всі умови є». Потім запропонувала сама до мене приїхати, обговорити. Я був у відчаї, тому погодився.

І що Вам запропонували?

Марина дійсно приїхала. З нею були ще два представники фірми. Принесли з собою якісь документи. Я побоявся записувати діалог. Ми сіли в мене на кухні, і вони сказали, що мою проблему можна вирішити. Що «поділитися зі зарплати» — це віддавати щомісяця 50% від окладу, а це 14 тис. гривень, нібито на утримання та поліпшення умов.

Сказали, що можна робити замовлення в магазинах, хлопці можуть привезти потрібні продукти, одяг, посуд та інше. А решту суми можна накопичувати. Але я так 3500 доларів довго буду збирати! До того ж на територію підприємства не можна заходити родичам та друзям. І хоча вони заявляли, що можна звільнитися в будь-який момент, натякнули, що краще цього не робити «з певних причин». Я вважаю, що вони одразу б донесли про це ТЦК і мене знов би схопили.

Це дивно: в обмін на захист від ТЦК жити в якомусь гуртожитку ще й віддавати половину зарплати. І це з урахуванням того, що я непридатний до служби! Вони спитали, чи згоден я, пропонували підписати якісь документи. Я нічого підписувати не став. Сказав, що мені потрібно подумати — потрібен час. Марина не стала на мене давити, лише сказала, що «бажаючих багато», тому думати потрібно швидше. Після цього вони пішли.

Після Вам не телефонували?

Пару разів вона мені телефонувала, але я не брав слухавку. Дивно це все, не хочу вплутуватися.

Ви все ще в пошуках роботи?

Так, все ще шукаю роботу. Але поки що мені не пропонували нічого такого, як ТОВ «Цемент».