Фотокореспондентка УСІ зафіксувала, як Одеса продовжує жити всупереч війні.
Ще до світанку над Одесою лунали вибухи, а сили протиповітряної оборони відбивали чергову російську атаку. Та вже за кілька годин місто знову наповнилося звичними літніми звуками: шумом моря, дитячим сміхом, плескотом фонтанів і розмовами перехожих.
На міських пляжах відпочивають сім’ї з дітьми. Малеча будує замки з піску, дорослі ховаються від спеки під парасольками, а над узбережжям майорять різнокольорові прапорці.
Хтось приходить лише на кілька годин, інші намагаються провести біля моря весь день, поки дозволяє погода.
Не менш людно і в центрі міста. На Приморському бульварі та Дерибасівській прогулюються закохані пари, туристи та місцеві жителі. Біля фонтанів діти ловлять бризки води, голуби рятуються від спеки, а молодь фотографується на згадку про літо, яке навіть війна не змогла скасувати.
Працюють кав’ярні, відкриті кіоски з морозивом та прохолодними напоями, на набережній продають пляжні товари й надувні круги. Для багатьох підприємців цей сезон залишається єдиною можливістю заробити, попри постійну загрозу нових ударів.
Разом із тим, війна нікуди не зникла. Про неї нагадують повітряні тривоги, повідомлення про наслідки нічних атак і пошкоджені будівлі, які ще не встигли відновити. Одесити вже звикли уважно стежити за сповіщеннями та переривати відпочинок, коли звучить сирена.
Місто живе у двох реальностях одночасно. В одній — вибухи, руйнування та небезпека. В іншій — море, літо, навіть зараз, коли йдуть дощі, прогулянки та бажання хоча б ненадовго повернутися до звичного життя.
Саме ця здатність не здаватися і продовжувати жити стала однією з головних рис сучасної Одеси. Попри щоденні обстріли, місто залишається живим, а його мешканці щоранку доводять: страх не може перемогти бажання жити.
Нагадаємо, що наприкінці липня температура на сонці сягала + 52 градусів тож на міських пляжах було яблуку ніде впасти.
