Мобілізація потрібна, адже мова йде про збереження нації
Багато читаю в різноманітних телеграм-каналах скиглення ухилянтів (насправді, російських ботів) про те, що хай он військовослужбовці ТЦК та СП на фронт ідуть, а їх, “воїнів економічних фронтів”, хай у спокою залишать. Так от, дві тези — зараз більшість військовослужбовців ТЦК та СП це ветерани, які вже воювали та віддали своє здоров’я. І друга теза — наша влада у спокої, може, й залишить. А от росіяни — ні. Чому такі висновки? Спілкувався вчора з одним хлопцем з ТЦК та СП, ось його історія.
Старший стрілець Олександр Балута народився в місті Енергодар Запорізької області у 1994 році. До повномасштабної війни жив та працював у Польщі, на підприємстві з виробництва вікон. Напередодні вторгнення росіян він вирішив повернутися додому. Як жартує хлопець, що він навіть отримав знак, що це небезпечно – адже запізнився на літак. Проте вирішив – треба їхати.
Тож коли на на українсько-польському кордоні йшов поток людей до сусідньої країни, Олександр виїхав у зворотному напрямку. Через деякий час його рідне місто було окуповане. Хлопець бачив, скільки людей собирали мирні протести проти окупації, проте коли побачив, що росіяни ще більш звіріють, твердо вирішив – треба гнати ворога з рідної землі зі зброєю в руках. Іншої мови, крім сили, вони не розуміють, вважає Олександр.
Хлопцю вдалося виїхати з окупації – разом з мамою й двома котами, майже в останню мить. І у жовтні 2022 року він добровільно приєднався до Збройних сил України. Служив у лавах 110-ї окремої механізованої бригади генерал-хорунжого Марка Безручка.
Два місяці нас вчили, потім півтора місяці я провів в окопах під Авдіївкою. Головною мотивацією, тим, що надихало та давало сили, були жага помсти та ненависть до росіян, – розповідає Олександр.
Олександр на фронті
Через проблеми зі здоров’ям – пораненням та контузіями згодом хлопця перевели до роти охорони одного з районних ТЦК та СП Одеської області.
Хлопець каже – зараз на фронті складно, дуже потрібні люди. Проте, він бачить, які настрої ходять у суспільстві.
Можливо, треба діяти як у Другу світову війну спитати людей – ми будемо воювати чи миритися? Британці обрали воювати.
Й Олександр нагадує інший вислів легендарного британця: Хто буде обирати між війною та ганьбою ганьбу, отримає у підсумку і ганьбу, і війну.
Хлопець впевнений, що росіян ніякі перемовини про мир не зупинять – вони займаються геноцидом.
Мова йде про виживання нації. Тому цивільним людям я би порадив, при спілкуванні з ТЦК не боятися цих військовослужбовців й взагалі, бути більше свідомими громадянами своєї країни. Не варто боятися мобілізації. Вона потрібна. Тому що без підтримки населення ми програємо цю війну, – підсумовує Олександр.