Чи можна радіти під час війни?

Я думаю що так!

Зараз ми можемо бути якими завгодно – радісними, сумними, закоханими, у горі та щасливими, цікавитися та вчитися усьому, до чого не доходили руки, співчувати, допомагати, писати, міняти професії, започатковувати нове, руйнувати старе, посміхатися та плакати, подорожувати та сидіти вдома, ділитися зі світом своїми почуттями.

Єдине на що ми не маємо права – буди дурними та вдавати що все стабільно.
Тримати фальшиву картинку.

Світ змінився, зруйнувався та продовжує мінятися. І ще років 3-5 попереду цієї турбулентності, яка дійде до кожної країни Європи та штатів Америки.

Навчитися пливти та ловити хвилю, ось це найважливіший скілл на майбутнє.
А ще мене дуже часто питають де зупинитися, чи залишатися в Україні чи повертатися?
Я вважаю, що ти повинен бути там, де ти на цей час можеш найбільше реалізуватися. Якщо тут, в Україні – супер, якщо закордоном – це теж супер!

Ставити великі цілі та йти до них.

І як приклад приведу історію та виставку одного з найулюбленіших моїх фотографів. Річард Аведон, єврейська сім’я якого якого втікла з радянського союзу, став великим митцем Америки, започаткувавши новий погляд на фешн фотографію. Прожив у НЙ, подорожував багато світом і помер у Сан-Антоніо.

Все можливо, навіть якщо ці зміні життя спричинені важкими обставинами, ніщо не зможе зупинити того, хто мріє та діє.
Виставка була у Мілані ще до нового року.