Думки

Стільки жаху, болю, смерті, горя ще ніколи не проходило по наших поколінь бебі-бумерів, X, Y та Z українців.
(Z – звучить як чорний гумор, але це покоління, народжене після 1995 року. Це дивно і водночас пророче. Ziткнулися ми з цим. Пропоную перейменувати, розумники, кажіть куди писати запит).
Ми читали історію, ми чули розповіді наших бабусь та дідусь, ми бачили як живуть батьки.
Але нас не вчили, не готували до цього об’єму жаху, який ми зараз відчуваємо.
Бо увесь світ, здавалось, був монолітно побудований на самому важливому – «ніколи більше».
Але ні, ми усі бачимо ізнанку, вже майже рік, дуже багато світових гнилих систем та людей, які керують цими системами.
Питання в якому я впевнена – якщо усі цивільні країни вирішили би зупинити Zло, то зупинили би його за тиждень.
Вже майже рік йде війна, вже цілий рік, кожен день, вбивають українців.
Дайте нам усе що ми просимо, усе що потрібно військовим, та ЗСУ самі зупинять війну за тиждень. А не ці безкінечні домовляння підковдрові та вирази про стурбованість.
Кожен українець, де б він зараз не був, він розуміє про що я.
Коли дивишься на фото з Дніпра, Бучі, Ірпеня, Маріуполя, Харкова, загиблих військових, дітей, цивільних, зруйнованих життів, це все проходить через тебе.
Психологи кажуть – вчиться відокремлюватись.
Але ж це нереально, бо ми усі пов’язані однією енергією землі (як у тому Аварарі) яка зараз потопає у крові.
Ця біль відчувається душею, яка завбільша ніж психіка.
Що робити з цим?
Що можна противопоставити цій темряві?
Відповідь на ці питання може врятувати життя багатьох.
Світло.
Наповнюватися любов’ю. Та вдячністю.
До ваших близьких, до родини, до наших воїнів, друзів, до людей, до землі, до Всесвіту.
Молитва чи медитація, яка вичищає душу.
Це дає сили не впасти та продовжувати стояти. Триматися. Тримати. Допомагати тому, хто поряд. Робити, хоч щось. Маленькі кроки, прості побутові речі. Якщо є сили на більше – робити рівно стільки, щоб дожити до перемоги. А вона – дай Боже у цьому році.
А потім, і цього етапу я боюся найбільше, почнеться ще одна запекла боротьба, всередині країни, бо треба буди вичистити усіх тих можновладців, хто зараз у хакі кольорах та casual, звітує безперервно на своїх сторінках про «дуже сильно працюю», а поза соц. мереж продовжує тягнути свої брудні схеми.
Чи зможемо ми це? Чи вистачить у нас, усіх поколінь сучасних українців, того напору та сили, а ще важливіше – розуму, будувати свою, унікальну, сильну, красиву країну.
І не змішати світло з гімном, та знов получити щось сіреньке.
Показати що таке відновлення насправді.
І у цю битву буде повинен включитися кожен, з усіх куточків світу, хто з українським ДНК. Бо за нас, її точно ніхто не виграє.
І кортизол прийде до нормального стану.
Сподіваюсь.
А у вас які думки, друзі?