1 травня — дуже важливий день
Кому здається, що це «совкове свято», - почитайте хоча б вікіпєдію, у нашому Львові його почали відзначати задовго до всякого СРСР і раніше, ніж у Росії.
Це день усіх, хто, з героїзмом Франкового каменяра й стоїцизмом дзенського монаха, робить свою роботу, тому що має її робити.
Хто під обстрілами везе переляканих людей туди, де безпечно.
Хто тушить пожежі від ворожих прильотів, розбирає завали й витягує людей з-під руїн.
Хто відбудовує зруйновані будинки й дбає про те, щоби в містах, попри все, були світло, газ і вода.
Хто пече хліб і стоїть за прилавком, прибирає вулиці й вивозить сміття, щоби міста і села продовжували жити.
І, звісно, тих із них, хто взяв у руки зброю і трощить російсько-фашистську мерзоту.
«Сьогодні робітничий клас на сто відсотків складається з героїв». Це сказав британський майор Том Харріссон під час Другої світової. І так само можемо сказати ми зараз.
Головне — не забути про це після перемоги.
***
На світлині — колонка з газети українських робітників у США, написана у не менш похмурі часи, до Першотравня 1941 року.
Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.
