Нема зв’язку: історія херсонської родини, яка опинилася в полоні
Надія Дехтеренко з другої спроби змогла виїхати з Херсону до Європи, проте родина жінки залишилася в окупованому місті. Ії брат Сергій Барчук працює на посаді заступника голови обласного відділення Пенсійного фонду. Він відмовився співпрацювати з російськими окупантами та надавати особисті дані мешканців Херсонської області. Чоловік сховав комп'ютери, які належать фонду. Саме це і стало приводом для того, щоб взяти його та його сім'ю в заручники. П'ятьох чоловіків і жінку тримають у слідчому ізоляторі. В них забрали телефони, не годують і не дають воду. Російські військові дозволять лише передавати їм їжу – без розмов. Тому наразі невідомо, чи чинять насильство щодо полонених.
Спілкувалося з Надією кореспондент Української Служби Інформації Анна Городенцева.
Надія
Що вам відомо про викрадення вашої родини?
Мій брат Сергій Барчук, перебуваючи на посаді заступника керівника Пенсійного фонду Херсонщини, з початку окупації, рятуючи цінну приватну інформацію наших громадян, на прохання керівництва сховав у своїй оселі комп’ютери, що є власністю Пенсійного фонду України. Коли він потрапив у полон до загарбників, то перевезти ці комп’ютери у нове, більш безпечне місце взялись мій батько Олексій Барчук, дядя Артем Барчук, тітка Лідія Подозерьска та друг сім’ї Олег Самотой. Моя мама зателефонувала мені десь за півгодини після інциденту, вся в сльозах. Ця техніка перевозилася з однієї приватної квартири на іншу. В цей момент, мабуть, орки слідкували за цими подіями. То вони просто взяли і зі зброєю позабирали наших і поїхали.
Сергій Барчук
Олексій Барчук
Лідія Подозерьска
Де вони зараз знаходяться та в яких умовах?
Вони знаходяться у Дніпровському РОВС. Там дуже погані умови, вони там знаходяться в одній кімнаті вшістьох. Крім моїх рідних, там ще двоє – я навіть не знаю, хто вони такі. Сергія тримають окремо. А шість чоловік в одній маленькій кімнаті без вікон. Ліда взагалі знаходиться у якомусь коридорі, їй там поклали матрац. Від них нічого не вимагають – вони хочуть співпраці від Сергія. Він є не останньою людиною у Пенсійному фонді – мабуть вони хотіли, щоб він якось організовував цю співпрацю, щоб він не просто повернув техніку, а налагодив всю роботу свого відділу.
Чи є зв’язок з рідними?
Моя мама щодня двічі на день приносить їм їжу. Іншого зв’язку немає. Їх не дозволяють бачити і нічого не кажуть. Там залежно від зміни є охорона, яка щось хоча б дозволяє – передати записку, принести чистий одяг, а інші взагалі нічого не дозволяють – поглянули на їжу, передали і все.
Чи забрали рашисти особисті речі ваших рідних?
Вони забрали дві автівки відразу. Перше – це авто мого батька. Вони зняли номери і сказали, шо відправлять машину на штрафмайданчик. Але моя мама щодня бачить, як якісь орки на ній їздять. І там вже нові номери на нашій машині, і коли вона звертається до когось і каже: «це ж наша машина», то вони просто або очі відводять, або погрожують. Кажуть: «ну, давайте, вы сейчас договоритесь, что тоже сядете в тюрьму, как ваши родные».
Чи звертались ви до омбудсмена або у правозахисні організації?
Мій двоюрідний брат живе у Львові. Він написав і в Мінюст листа, і в Пенсійний фонд України. Зараз там займаються цією справою. В поліцію також подали заяву про викрадення людей і обох автівок. Але ж це окупована територія і там свої правила.
Чи знаєте ви про інші випадки викрадання людей?
Звісно, знаю. Ще коли я там перебувала, вже було дуже багато відомо таких випадків, що люди просто зникають, особливо чоловіки. Про жінок не так багато свідчень. А ось чоловіків – дуже багато. І коли я поїхала, вся стрічка у соцмережах була – зник, зник, зник. Декого вони потім відпустили, про декого досі нічого невідомо. Одного мого знайомого знайшли мертвим. Було таке, це я ще була в Херсоні, люди його шукали і знайшли вже мертвим.
Яка взагалі зараз обстановка у Херсоні?
Дуже сумна. Я щодня на зв’язку з мамою. Звичайно, що все це дуже страшно. Там залишилися пенсіонери або ті, хто їх доглядає. Майже вся молодь поїхала. Там всі бояться. Я теж довго там була – я була у рідному Херсоні до середини квітня. Я знаю, наскільки там важко жити зараз і сприймати все те, що відбувається. Це просто неможливо. Ти виходиш з дому і боїшся, знаходишся вдома і теж боїшся. Тому що там зараз немає правил, немає закону. Просто терористи зі зброєю, які можуть у будь-який час до тебе зайти та зробити все, що завгодно. І як показує життя, мою родину це не оминуло. Ми хотіли, як краще, а зараз кому там щось можна доводити? Залишається лише ось так розповсюджувати інформацію та сподіватися на краще.
Раніше на USIonline.com —
«Окупанти палять трупи на свалці», — що відбувається в окупованому Херсоні (фото)
Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.
