ЕКСКЛЮЗИВ

Данієлю Кучинському — 12 років. Творчий шлях юнака розпочався ще у вісім, коли вчителька початкової школи помітила його талант. Відтоді, куди б не вирушив хлопець, усюди привертав увагу своїм голосом і харизмою на сцені. Композитор Володимир Брицький подарував юному співаку авторську пісню, а один із його виступів відзначив і зірковий уродженець Одеси — MÉLOVIN. Під час концерту гурту «Творчі» - бенд, навіть, передав Данієлю мікрофон, аби він зміг заспівати разом із ними.

Як не злива, то потоп. Щонайменше 9 людей стали жертвами сильного дощу в Одесі. Проблема затоплення міста під час злив не є новою.

За пам'ятником Невідомому матросу в Одесі стрімко зростає будівля-велетень. Її скелетний каркас вже перекрив вид на море з Алеї Слави, а кількість поверхів, замість 8 дозволених, налічує 11. Крім того, усі дозвільні документи забудовнику видавалися на зведення впритул до моря спортивно-оздоровчого центру, але протягом кількох років у мережі будівля торгувалася як клубний дім на понад сто квартир. 

Одесу 20-х років 20-го століття називали Голлівудом на березі Чорного моря: місто охопила кіноманія. Центром тяжіння митців стала Одеська кінофабрика, саме сюди з протекції Юрія Яновського, котрий працював тут художнім редактором, запрошують Олександра Довженка.

Одеський навчально-реабілітаційний центр «Відкриваємо світ» на вулиці Львівській — колишня школа-інтернат №34 для дітей із порушеннями розумового розвитку. Тут навчаються та розвиваються діти, яким потрібна особлива підтримка.

В Одеському Ботанічному саду одна теплиця зруйнована повністю. Відновити її до настання зими не вдасться, але рослини будуть врятовані.

Під час вистав Миколи Куліша жінки непритомніли, а під театрами чергували карети швидкої. А навчався майбутній зірковий драматург в Одесі.

Київська мисткиня Лариса Піша хотіла подарувати Одесі вітраж власної розробки і виробництва для відновлених дверей прибуткового будинку Жданової на площі Європейській, 8, але місцеві "компетентні органи" цього не дозволили. 

Від моторошних знахідок на деокупованій Херсонщині до «столиці хом' яків» на віденському цвинтарі – історія цих маленьких гризунів показує, як війна нищить довкілля і водночас спонукає людей шукати нові рішення. На півдні України, у Тарутинському степу на Одещині, біологи разом із місцевими громадами та європейськими партнерами відновлюють популяцію червонокнижних хом' яків. Їх називають «інженерами степу», адже вони зберігають баланс усієї екосистеми.

Автор збірок поезій «Озон», «Терновий вогонь», «Наодинці з Богом», книг «Промінь з Одеси», «Спадщина тисячоліть», «Їдло-33. Словник голодомору».

Комісар міста Одеси у 1917-му, він ще сто років тому вимагав знести пам'ятник Катерині, заснував в тій же Одесі чимало українських видань та організацій - все це про Івана Липу.

Цьогоріч Куяльник обмілів настільки, що зануритися у воду всім тілом, навіть лежачи, майже неможливо. Крім того, він став рожевим та на ньому випали кришталики солі. Але це звичайне, нормальне явище останніх років, бо наразі Куяльник поповнюється прісною водою тільки під час дощів.

Його називали українським Сократом, та за стилем життя він скоріше був Діогеном: не переймався місцем проживання, постійно був у пошуку, покинув все і пішов шукати істину у мандрах.

Ще кілька років тому Херсонщина беззаперечно вважалася кавуновою столицею України. Та війна перекроїла карту баштанництва: підрив Каховської ГЕС, мінування полів і окупація лівобережжя знищили більшість врожаїв. Здавалося б, улюблений смак літа зникне з українських столів. Проте херсонські фермери, ризикуючи життям, відроджують баштани на деокупованих землях, застосовуючи сучасні технології та сміливі аграрні експерименти. Аграрії з Одещини також підхопили естафету: адаптували свої землі під кавуни та дині, і вже у 2024 році досягли рекордного збільшення посівних площ. Свою роль відіграють і соціальні мережі: саме завдяки TikTok та Facebook фермери знаходять нових клієнтів і працівників, а бренд «Херсонський кавун» знову повертається на українські столи.

«Далі, далі від душного міста! Серце прагне буять на просторі! Бачу здалека — хвиля іскриста, Грає вільно по синьому морі…»

Він не був професійним військовослужбовцем, але мав у серці гарячу жагу захистити: свою країну, свою родину, свій дім.