ЕКСКЛЮЗИВ

Одесу 20-х років 20-го століття називали Голлівудом на березі Чорного моря: місто охопила кіноманія. Центром тяжіння митців стала Одеська кінофабрика, саме сюди з протекції Юрія Яновського, котрий працював тут художнім редактором, запрошують Олександра Довженка.

Одеський навчально-реабілітаційний центр «Відкриваємо світ» на вулиці Львівській — колишня школа-інтернат №34 для дітей із порушеннями розумового розвитку. Тут навчаються та розвиваються діти, яким потрібна особлива підтримка.

В Одеському Ботанічному саду одна теплиця зруйнована повністю. Відновити її до настання зими не вдасться, але рослини будуть врятовані.

Під час вистав Миколи Куліша жінки непритомніли, а під театрами чергували карети швидкої. А навчався майбутній зірковий драматург в Одесі.

Київська мисткиня Лариса Піша хотіла подарувати Одесі вітраж власної розробки і виробництва для відновлених дверей прибуткового будинку Жданової на площі Європейській, 8, але місцеві "компетентні органи" цього не дозволили. 

Від моторошних знахідок на деокупованій Херсонщині до «столиці хом' яків» на віденському цвинтарі – історія цих маленьких гризунів показує, як війна нищить довкілля і водночас спонукає людей шукати нові рішення. На півдні України, у Тарутинському степу на Одещині, біологи разом із місцевими громадами та європейськими партнерами відновлюють популяцію червонокнижних хом' яків. Їх називають «інженерами степу», адже вони зберігають баланс усієї екосистеми.

Автор збірок поезій «Озон», «Терновий вогонь», «Наодинці з Богом», книг «Промінь з Одеси», «Спадщина тисячоліть», «Їдло-33. Словник голодомору».

Комісар міста Одеси у 1917-му, він ще сто років тому вимагав знести пам'ятник Катерині, заснував в тій же Одесі чимало українських видань та організацій - все це про Івана Липу.

Цьогоріч Куяльник обмілів настільки, що зануритися у воду всім тілом, навіть лежачи, майже неможливо. Крім того, він став рожевим та на ньому випали кришталики солі. Але це звичайне, нормальне явище останніх років, бо наразі Куяльник поповнюється прісною водою тільки під час дощів.

Його називали українським Сократом, та за стилем життя він скоріше був Діогеном: не переймався місцем проживання, постійно був у пошуку, покинув все і пішов шукати істину у мандрах.

Ще кілька років тому Херсонщина беззаперечно вважалася кавуновою столицею України. Та війна перекроїла карту баштанництва: підрив Каховської ГЕС, мінування полів і окупація лівобережжя знищили більшість врожаїв. Здавалося б, улюблений смак літа зникне з українських столів. Проте херсонські фермери, ризикуючи життям, відроджують баштани на деокупованих землях, застосовуючи сучасні технології та сміливі аграрні експерименти. Аграрії з Одещини також підхопили естафету: адаптували свої землі під кавуни та дині, і вже у 2024 році досягли рекордного збільшення посівних площ. Свою роль відіграють і соціальні мережі: саме завдяки TikTok та Facebook фермери знаходять нових клієнтів і працівників, а бренд «Херсонський кавун» знову повертається на українські столи.

«Далі, далі від душного міста! Серце прагне буять на просторі! Бачу здалека — хвиля іскриста, Грає вільно по синьому морі…»

Він не був професійним військовослужбовцем, але мав у серці гарячу жагу захистити: свою країну, свою родину, свій дім.

Колектив філії Селекційно-генетичного інституту у селі Дачне з квітня не одержує зарплату. У палкий літній сезон співробітники вручну дбають про збіжжя на дослідницьких полях державної установи, але вже четвертий місяць поспіль полишаються без грошового забезпечення.

В умовах, коли шкільні подвір'я перетворюються на руїни, а дитячий сміх часто змінює звук сирени, освітяни на півдні України шукають нестандартні шляхи. Мобільний садок на колесах, підземні школи в селах і уроки історії в укриттях – це не просто вимушені рішення. Це приклади того, як можна забезпечити дітям право на освіту, розвиток і радість попри війну. Наш матеріал – про ті відповіді, які вже знайшли громади на Херсонщині й Одещині: як облаштувати безпечний навчальний простір, чому в укриттях навчаються не лише школярі, а й дорослі, як під землею створюють сучасні класи навіть у невеликих селах і як дитинство можна повернути навіть у найскладніших умовах.

У той час, коли Дональд Трамп демонструє свою «довіру» до Путіна, несподівано спрацьовує український інтернет. Іноземна преса очікує заяв від політиків, аналітиків чи радників. А натомість отримує — українські меми. І не просто смішні, а такі, що потрапляють у The Guardian, Newsweek і далі за списком.