Книга війни: інтерв’ю з Максимом Недвигою 

З автором спілкувалась кореспондент Української Служби Информації Олександра Ковтуцька. 

Розкажіть, коли ви почали писати книгу, що вас підштовхнуло до цього?

Писати свою книгу я почав приблизно на 9-му місяці після початку хвороби. До цієї ідеї я прийшов, прочитавши дві книги, написані людьми, які теж перенесли інсульти. Прочитав і зрозумів: в мене знайдеться, що повідати людству нового.

Літературна праця не була для мене чимось невідомим. Коли мені було 7 років, мій батько примусив мене вести щоденника. Спочатку з мого боку був відчайдушний протест, а потім я втягнувся і мені це почало подобатися.

Вже в дорослому віці я писав невеличкі оповідання про різні цікаві епізоди зі свого життя, подорожі та рок-концерти. Ці оповідання я іноді до війни публікував на своїй сторінці.

Так от.

Мої рідні з самого початку робили різні фото/відеофіксації виконання мною різних вправ для запам’ятовування та відслідковування динаміки. Десь на 9-му місяці після інсульту я почав цікавитися, що відбувається в плані реабілітації після інсульту в світі і, зокрема, в Україні.

І зрозумів, що серед 95-98% виживших після інсульту та їхніх родичів в плані розуміння цієї хвороби та позитивних прогнозів панує повна зневіра («Що померло – не відновиться. Оце так вже й буде»).

Рішення неодмінно зламати цей хибний стереотип та присвятити цьому частину свого життя прийшло саме собою. Спочатку я писав окремі статті про відновлення тих чи інших функцій: рухових здібностей, дрібної моторики, соціальну та психологічну реабілітацію. Потім, коли цих статей вже було чимало, я вирішив всім нашим напрацюванням надати літературної форми та видати.

Я знаю, що презентація мала відбутись 13 березня. Коли почалась війна, що ви відчули, чи вже розуміли, що можуть бути проблеми?

Книга мною була підписана «до друку» в понеділок 21 лютого, і 24 лютого, саме в цей день, мали почати друкувати. На цей момент макети обох версій (української та російської) вже були готові. На 13 березня ми готовили презентацію, на яку було запрошено чимало людей і ми хотіли зняти про цю подію відео.

Коли о 5-й з чимось ранку прогриміли вибухи, ми з дружиною відчули, що «ЦЕ» почалося. В перші години було зрозуміло, що життя всіх нас матиме дві частини: «ДО» та «ПІСЛЯ» 24.02. Вторгнення не стало такою вже несподіванкою, бо про це говорили декілька місяців.

О 7-й ранку 24-го лютого ми мали розмову з друкарнею та вирішили пригальмувати наш проект «до з’ясування».

Вона вийшла у світ 7 квітня. 

Розкажіть, як друкували? Чи працюють зараз друкарні, які підводні камені?

В середині березня ми прийняли рішення завершити проект попри все. Проблеми були з кадрами, так як багато хто виїхав, мій тираж був надрукований особисто директором друкарні в якості оператора друкарської машини. Були логістичні проблеми з матеріалами. І взагалі було страшно.

Так що без перебільшень, книга «Як МИ перемогли ІНСУЛЬТ» – це «книга війни».

Це самвидав чи шукали працюючі видавництва?

Щоб реалізувати свій задум з книгою, я вирішив сам стати видавником і на початку поточного року отримав всі документи.

Це книга про те, як ви перемогли інсульт. Існує думка, що повернутись до звичайного життя неможливо. Як це насправді?

Подібні твердження ґрунтуються на 50-річної давнини знаннях людства про мозок. Я категорично не згоден з ними, і кожен рядок моєї книги аргументовано це доводить. Позбавитися наслідків інсульту, або значно покращити свій нинішній стан можливо майже в кожному випадку.

Тому що нейропластичність (здатність неушкоджених ділянок мозку брати на себе діяльність ушкоджених) – це просто неймовірна штука. В її активації полягає сам принцип відновлення після інсульту та інших ушкоджень мозку.

Що вас мотивувало повертатись до активного життя після інсульту?

Відповідь є в самому питанні. Саме нестримне бажання знову мати активне життя було основною мотивацією щодня з ранку до вечора працювати над своїм здоров’ям. І сьогодні, після повністю нерухомого стану, я можу ходити на будь-які відстані, плавати, бігати, водити авто. І раз вийшло в нас, значить, може і повинно вийти в багатьох інших людей.

Розкажіть, чи є у книзі поради, як морально налаштуватись на процес відновлення та реабілітації після інсульту?

Так, є. Власне, процес відновлення після інсульту – це просто тяжка, майже цілодобова робота. Налаштуватись важко, тому що щоденних поліпшень не видно, або людина їх не може чи не хоче бачити. І тут на передній план виходить сім’я – саме її  підтримка відіграє ключову, вирішальну роль. Нажаль, далеко не всі близькі люди розуміють свою роль в процесі. Саме про це в книзі є окрема глава.

Чи зіткались з критикою? Як взагалі до неї ставитесь?

Я абсолютно нормально сприймаю критику, якщо вона обгрунтована.

А ви давали комусь почитати книгу до друку? Якщо так, то кому і чому саме цій людині?

Так, давав. Рукопис було прочитано і схвалено декількома лікарями та спеціалістами з реабілітації. Такими, наприклад, як Юрій Фломін, лікар-невролог, Заслужений лікар України. Це людина, яка більше 25 років займається боротьбою з інсультом, тому його думка дуже важлива для мене.

Вам написав відгук директор Південного міжрегіонального департаменту НСЗУ Дмитро Самофалов. Як він дізнався про книгу?

З Дмитром Самофаловим ми давно знайомі по Facebook, він читав мої статті і був серед тих, кого я запросив на презентацію. Так що про книгу він давно знав і, звичайно, отримав від мене примірник, як тільки ми надрукували.

Де можна замовити чи у яких книгарнях вже є книга?

Книгу можна замовити безпосередньо у мене на сайті www.killstroke.com.ua. 

Зараз триває війна, і будь-який бізнес, зокрема, книжковий, переживає далеко не самі кращі часи. Але ми працюємо над тим, щоб книга з’явилася в відомих книгарнях.

В усьому світі книг про реабілітацію після інсульту, написаних людьми, вижившими після цієї події, всього-нічого. Моя книга окрім усього іншого містить мультимедійну частину. Ледве не все, про що я розповідаю в тексті (вправи та різні практики), можна переглянути на екрані смартфону за допомогою QR-кодів.

Я радий, що створив такий продукт, хоча й високою ціною. Як сказав один мій друг: «Максе, ти вижив після інсульту саме для того, щоб написати цю книгу».

Якщо книга комусь стане дороговказом в війні з важкою хворобою, це зробить мене щасливішим.

Ранее на USIonline.com — «Після перемоги поїду обіймати тата», — інтерв’ю з поетесою Юлею Ульяновою.

Читайте нас в Facebook, Telegram и Instagram, смотрите на Youtube.