Для мене Одеса ніколи не була некомфортною, хоча моя мова завжди була українська, – Марічка Бурмака «фото»

Для мене Одеса ніколи не була некомфортною, хоча моя мова завжди була українська, – Марічка Бурмака

Кого з відомих артистів не спитай, в них завжди знайдеться родич з Одеси. Ось так під час розмови зі співачкою Марією Бурмакою виявилось, що в Одесі жила її бабуся. Марія - одна з найяскравіших представниць нашої культури. Вона роками відстоює українську мову та національну ідентичність. З 2014 року регулярно влаштовує благодійні концерти на підтримку військових та біженців, пише пісні для дорослих та дітей. В інтерв'ю Українській Службі Інформації Марія зізналась, що коли приїжджала в Одесу до бабусі, не відчувала дискомфорту через мову. Проте культурі треба приділяти якомога більше уваги.

Читайте подробиці в матеріалі Української Служби Інформації. Далі – розповідає Марія Бурмака, від першої особи.

Про любов дом Одеси

Я дуже люблю Одесу. Звісно, люблю одеське море та архітектуру. Люблю приїжджати не в курортний сезон, а навесні чи восени. Фантастично красиве місто. У мене там жила двоюрідна бабуся, тому я приїжджала досить часто. Приїжджала допомогти їй. Тому не просто люблю красу Одеси, а знаю адреси всіх соціальних служб, відчуваю місто не лише як людина, яка приїжджає лише в гості.

І для мене Одеса ніколи не була некомфортною, хоча моя мова завжди була українська. І цей балкон ваш відомий, де написано «Героям – слава!» для мене є символом. Мені ніколи не робили зауваження, я ніколи не почувалася незручно. Я завжди в багатьох службах зверталася українською. Що стосується світла, водогону, страхової контори – мені завжди українською відповідали.

Зрозуміло, що історія Одеси різнобарвна, і російська федерація та путін хотіли б Одесу загарбати та окупувати, але Одеса своє слово ще сказала у 14 році, другого травня. Були протистояння антисовкові, антимосковські. Одеса вже тоді себе відстояла, по-перше, як вільне місто, по-друге, як місто українське. Тому я ніколи не відчувала себе в Одесі якось не так.

Концерти в Одесі

Концертів у мене в Одесі небагато, я не знаю, чи мене одесити знають, як музиканта, бо тут я виступала доволі рідко. Але було багато російських гастролерів і артистів з проросійською позицією, а от таким, як я, напевно, місця й не було. Ми розуміємо, що це частина пропаганди, це частина тієї сили, якою «руський мір» напав на наші міста, то були ті, які він збирався окупувати.

Одеса не здалася, я дуже сподіваюсь, що будуть тут мої концерти, я приїжджатиму частіше, і одесити приходитимуть на мої виступи. А якщо сказати, що місто некомфортне для україномовних – то ні. Завжди, коли я зверталася українською, мені відповідали українською, або ставилися дуже привітно. Просто, були моменти, коли я йшла вулицями та моє серце аж співало від задоволення та радості, наскільки класно в Одесі.

Про бабусю та море

Коли я приїжджала до своєї бабусі, то я і її привозила на море, купатися. Я на центральні пляжі ходила годувати чайок, а коли вже їхати кудись, – то на Фонтанку, або в Лузанівку, десь там ближче до краю міста, бо море чистіше.

Дуже сильно люблю море. Моя дочка відпочивала в таборі Молода Гвардія. Я часто приїздила туди. Це теж Лузанівка. Годувати чайок – то теж моє улюблене. Мені ще тато розповідав, що коли він був зовсім юним, він приїжджав в Одесу і було таке, що йому не було де ночувати, то він ночував на пляжі на Ланжероні. Співав пісні під гітару, а потім там же й спав. Тому це місто романтичних спогадів. На Одеській кіностудії багато фільмів знімалось, коли я приїжджала.

Про роль культури

Роль культури дуже важлива. На Сході України дуже багато було російської культури, і саме тому була думка у путіна, що їх будуть зустрічати, як своїх. Філіп Кіркоров, всі ті артисти… вони ж теж приїжджали в Київ. Путін думав, раз артистам аплодують, то очевидно російських солдат теж будуть добре зустрічати. А так не сталося. У тих регіонах, де української культури було мало, де українського впливу було мало, там зараз найбільш жорстокі бої.

Завжди намагалася їздити на Схід. Я сама родом з Харкова, народилася там, і в Харків їздила з радістю, коли мене запрошували. І горда за своє місто, яке стоїть і не здається. Культура має величезне значення. Культура, історія – це душа народу. Це насправді дуже важливо. Те, що ви з Одеси берете в мене інтерв’ю – це говорить про те, що ситуація змінюється. Сподіваюсь, що я даватиму концерти, відчуваю своєю себе у вашому місті. Я люблю Міський сад, як там танцюють люди похилого віку.

Сподіваюсь, коли наступить моя старість, то я її зустріну в Одесі. Кажуть, що треба жити коло моря, то я її так і планую. Якщо старість мене наздожене, то чекайте мене в Одесі, я буду танцювати у Міському саду.

 

Раніше на USIonline.com

Хочу вивчити мову і читати українські книжки: нащадок аристократа з Одеси Томас де Ваал (фото)

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.