Чому розмінування акваторії Чорного моря небезпечно для одеського регіону, – інтерв’ю з Андрієм Клименко

Головний редактор Української Служби Інформації Тетяна Милимко запитала у керівника проекту в Інституті Чорноморських стратегічних досліджень та головного редактора видання BlackSeaNews Андрія Клименко, які ризики є для України та, зокрема, для одеського регіону від розмінування акваторіі. Та чи можна винайти альтернативний шлях для експорту агропродукції з України до країн Європи.

Чи реальна пропозиція вивозу зерна через море, у разі розмінування акваторії? Чи безпечно це для нас?

В акваторіі Чорного моря і в повітряному просторі над Чорним морем ідуть бойові дії. Майже кожного дня, починаючи з 24 лютого, російські кораблі з акваторії Чорного моря та російські літаки з повітряного простору над Чорним морем обстрілюють нас з вами та всіх мешканців України крилатими ракетами. Четвертого червня, тобто три дні тому, був ракетний обстріл по порту Миколаєва, виникла величезна пожежа. Тобто ідуть бойові дії, і ніхто цих бойових дій не відміняв.

Якщо дивитись на правову сторону питання, 24 лютого, тобто в день початку широкомасштабної агресії, або, як це називає росія, “СВО” (спеціальна військова операція), росія у встановленому порядку видала спеціальне морське попередження, яке поширюється по всім спеціальним морським каналам. Це попередження про небезпеку, яке доводиться до кожного судновласника в світі, кожного капітана, кожного штурмана, кожного судновласника, кожного суднового брокера, кожної страхової компанії, тобто до всіх в світі, хто займається морськими перевезеннями. Попередження казало, що частина Чорного моря, починаючи від широти острова Зміїний, до узбережжя України оголошується закритою зоною, в якої проходить так звана спеціальна військова операція.

Це попередження не відмінено.

Якщо б вони дійсно хотіли продемонструвати те, що усе безпечно, вони б відмінили його, а цього не має.

Насправді, російська федерація – наразі вона з 24-го кожен день знаходиться з різною кількістю військових кораблів в українській зоні Чорного моря – вона намагалася неодноразово здійснити десантну операцію на узбережжі моря. В них це не вийшло, вони бачать великі військові ризики, тому що українські моряки потопили їхнього флагмана, ракетний крейсер«Москва», також були ще попадання з берегової артилерії в декілька військових кораблів.

Росіяни зараз промацують так би мовити два райони десанту. Перший район – це одразу на захід від острова Зміїний, де розташовано узбережжя Одеської області. Це Бессарабія – там Татарбунари, Білгород-Дністровський, Дністровський лиман, Затока. Вни укріплюють свої військові сили на острові Змііний, підвозять туди морем перш за все зенітно-ракетні системи різні, намагаються їх використовувати, щоб прикрити зону майбутньої висадки десанту.

Другий район, де вони намагаються підготувати ситуацію для висадки десанту – це район Очакова. Територія через лиман навпроти Очакова – це територія Херсонської області, яка є наразі окупованою російськими військами. Там знаходяться їх ракетні системи, там знаходяться їхні відповідні угруповання. Тобто ці загрози нікуди не поділися, вони існують.

У чому є ризик розмінування акваторії Чорного моря?

Перший ризик розмінування акваторії є в тому, що російська федерація використає розмінування і розблокування фарватерів до українських портів Чорного моря для того, щоб як тільки Туреччина розмінує та разблокує, то по цим вільним фарватерам підуть російські військові кораблі з десантом на борту, вони використають це для нападу на Одеську та Миколаївську області. Це реальна загроза.

У них в Чорному морі знаходиться 12 великих десантних кораблів. Два з них в ремонті. Було 13, один потопили. Залишається 10. Кожен з них може взяти 300 морських піхотинців з технікою. Тобто до 3000 – це дві бригади морської піхоти з технікою, з озброєнням можуть висадити на узбережжя з готовністю взяти Одесу, пробити коридор на Придністров’я через Біляївку уздовж Дністровського лиману, і таким чином підпалити вогнище активної війни ще в одному регіоні України.

А яка роль Туреччини тут? Та щодо залучення представників ООН до процесу – це може надати гарантії безпеки нам?

Якщо відкинути всю риторику, то ми побачимо питання. Уявімо собі, що по розчищенних фарватерах у напрямку Білгороду-Дністровського і, наприклад, до порту Чорноморськ, або до порту Південний, або у напрямку Очакова пішли російські кораблі з десантом. Уявимо собі, що там стоять турецькі військові кораблі, і виникає питання, а що вони будуть робити? Вони відкриють вогонь по російським кораблям? Ні. Максимум – вони висловлять стурбованість. Ердоган буде дзвонити путіну, його будуть шукати пів дня, потім путін скаже, ой я нічого не знаю, дайте мені час розібратися, а за цей час десант може бути вже на березі, може бути на одеському узбережжі. А винною зроблять Україну.

Зараз обговорюють зустріч представників трьох країн у Туреччині. Чи буде результат?

Я слухав лаврова і ось на що звернув увагу: ми розуміємо, що якщо в нас є 20 мільйонів тонн зерна та інших злаків, соняшникової олії, всіх товарів, про які йдеться, – ми вивозили останній місяць перед 24 лютим приблизно 5-6 мільйонів тонн морем, – поділимо 20 на 5, або 22 на шість, тобто потрібно чотири місяці, щоб вивозити це зерно, яке було врожаю минулого року, яке на українських елеваторах.

А далі вже з липня розпочинається новий маркетинговий рік в сільському господарстві, – так, новий рік у них з першого липня, – і піде зерно нового врожаю, а що робити з ним?

Йдеться про те, щоби поновити свободу судноплавства у південно-західній частині Чорного моря назавжди. Але чи можемо ми уявити, що на межах Миколаївської та Херсонської областей ідуть бойові дії, на Донбасі та в Запорізькій області ідуть бойові дії, а тут в нас немає ніякої війни і росія тут нічого не робить? Це неможливо. Це єдиний театр бойових дій.

Тобто для того, щоб поновити свободу судноплавства, що має зробити російська федерація? Відмінити те морське попередження, відвести свої військові кораблі до місця їх базування, очистити від своїх військ острів Змііний. Чому? Тому, що від острову Зміїний на схід приблизно 30 кілометрів – там крайня західна вишка захоплена в 2014 році ще – українська газова платформа на одеському родовищі – вишка Бойка так звана. Між ними 30 км, і якраз в ці 30 кілометрів, а на море це ніщо, в ці ворота проходить так званий рекомендований шлях від Босфору в напрямку Одеси та інших портів України. Тобто, треба Змііний звільнити.

На днях російська федерація через газету «Известия» сказала, що будуть перевіряти кожне судно, тому що там же ж можуть бути військові, техніка, озброєння. В зв’язку з цим, вони мають величезний досвід, вони з 2018 року, коли побудували міст через Керченську протоку, постійно вишукують та оглядають суда, які йшли до Бердянську та в Маріуполю. Звичайно, в них є величезний досвід таких перевірок, вони це будуть робить.

А тепер давайте спитаємо себе, який судновласник дасть згоду, щоб його судно йшло до Одеси в таких умовах? А важке судно не може вийти в море без страхування. Яка страхова компанія в цих умовах застрахує це судно? Тим більше, що страхові компанії знають, що з десяток кораблів мали неприємності з 24 лютого, були вбиті та поранені члени екіпажів. В умовах війни все це неможливо.

Путін 3 червня дав інтерв’ю, в якому повідомив «А шо там та Україна, яка там криза продовольча, яка там доля Украіни? А в росії багато зерна, ми готові на 20 мільйонів тонн, зверніть увагу – на ту ж саму цифру – збільшити свій експорт та проблем не буде. Тобто вони кажуть – забудьте про українське зерно.  Ми дамо на світовий ринок необхідну кількість зерна, але зніміть з нас санкції. Бо як за це зерно платити? Якщо всі операції в доларах, євро. Це шантаж, його улюблена історія для росії.

Чи можливо впровадити експорт по суходолу? Яку роль тут відіграє Білорусь?

Пропозиція вивозити зерно через білорусь – це просто знущання. Він знущається і робить це з задоволенням, насправді там картина виглядала останні три місяці так: останній місяць травень – 1700 000 тон, квітень – 1 000 000 тон, березень 700 – 600 тисяч тон Україна суходолом експортувала. Це цікаві цифри. Невеличка доля йде через українські порти на Дунаї, вони невеличкі порти. Гирло Дунаю українське – воно заміноване росією.

Все це йде через румунське гирло. Виникає проблема транспортування суходолом, ця проблема вирішується, але багато перешкод. Перша перешкода – треба велика кількість спеціальних вагонів-зерновозів (до 4 000), а їх стільки не має. Є проблема переставити з наших колес на колеса європейські, бо різна ширина колії, пропускна спроможність цих пропускних пунктів до 200 вагонів на добу – це три ешелони.

Це треба везти до портів Польші, або друзів з Балтії, або до портів Німеччини. Німеччина казала, що вона 20 млн тонн на рік готова залізницею доставити до своїх портів. Я впевнений, поки йде війна, Україна можє не сподіватися на Туреччину, чи тим більше на ООН, бо в ООН росія заблокує будь-яке рішення, Україна має розвивати ці шляхи суходолом, щоб побудувати залізницю, кілька шляхів – шириною колії, яка відповідає європейським стандартам.

Важко, але можливо, та краще за сумнівні пропозиції. Така картина.

Ранее на USIonline.com —

«Україна стала головною темою»: одеситка на економічному форумі в Давосі

Читайте нас в Facebook, Telegram и Instagram, смотрите на Youtube.