> Згадаймо про першого планувальника та архітектора старої Одеси

Згадаймо про першого планувальника та архітектора старої Одеси

21 Вересня 2022, 17:33

Франц Деволан. Його внесок у розвиток Одеси важко переоцінити: регулярне планування центральних кварталів міста — наочний посібник і для сучасного урбаніста. Широкі одеські вулиці, які продуваються свіжим морським вітром, — заслуга брабантського дворянина, який довгі роки займався фортифікацією, плануванням та адмініструванням на півдні України та на території сучасної Республіки Молдова.

Iсторію життя і творчості архітектора Українській Службі Інформації розповів журналіст і краєзнавець Станіслав Кінка.

Доступні джерела дуже скромно відбивають ранні роки Франца Деволана. Він народився 1752 або 1755 року в місті Антверпен. Молоді роки провів у голландських поселеннях у Північній Америці. Там він вперше познайомився з інженерною справою, яка тоді була частиною військової справи. Він робить карти тих земель, які були передані Великобританією Нідерландам замість Нового Амстердама (нинішній Нью-Йорк). За деякими даними, він взяв участь у війні за незалежність Штатів – на боці Штатів, проти англійців.

В історії Одеси є ще один відомий борець за волю Штатів — це Олександр Ланжерон, генерал-губернатор Новоросійського краю (1815-1823 рр.)

Після повернення з-за океану Франц Деволан активно працює, складаючи атласи та карти східної частини Нідерландів. Але вже 1787 року поступає на російську службу. Вже навесні 1789 року Деволана призначають інженером при фельдмаршалі Григорії Потьомкіні. За короткий час Деволан бере участь у боях за Каушани, штурмі Паланки, Аккермана та розвідці фортифікаційних споруд Бендерської фортеці.

В 1790 році Деволан займається складанням плану Миколаєва. У тому ж році бере участь у штурмах Кілії та Ізмаїла. У грудневому штурмі Ізмаїла брали участь інші знакові для ранньої Одеси особи — Йосип Дерибас, дюк де Рішельє та Олександр Ланжерон. Після закінчення російсько-турецької війни займається фортифікаційними спорудами на завойованій території та підпорядковується новому командувачу – Олександру Суворову.

В ті роки інженер займається складанням планів для розбудови міст. Його авторству належить планування семи населених пунктів: Григоріополя, Тирасполя, Овідіополя, Вознесенська, Миколаєва, Одеси (Хаджибея) та Новочеркаська.

Портрет Франца Деволана

Перший архітектор Одеси

Франц Деволан добре знав, що Хаджибей з околицями та остров Березань служили раніше туркам. Григорій Потьомкін мав намір тримати тут свої «летючі флотилії» чорноморських козаків, а на місці самого Хаджибея збудувати нове грецьке місто.

Найважливішим є Аджибей. Небіжчик [Григорій Потьомкін] знав йому ціну і мав намір побудувати там невеликий порт і кілька оборонних споруд, для захисту як порту, так і околиць нового грецького міста, яке треба було збудувати, — писав Деволан у своїй доповіді-книзі «Опис землі Едісан» ( 1791).

Але далеко не всі вважали Хаджибей вірним місцем для розміщення порту. Навпаки, адмірал Микола Мордвінов обстоював будівництво головного порту в Очакові, але прихильники будівництва міста та порту на території колишнього Хаджибею перемогли.

Місцевість була поблизу кордонів з Османською імперією – ослабленою, але все ще здатною на війни і загрозливою південним кордонам Російської імперії , отже Деволан в першу чергу зайнявся проектуванням і будівництвом фортеці. Її розраховували на гарнізон у дві тисячі осіб та 120 гармат.

У 1792 року місцевість Хаджибей описували як таку, що

…Лежить на піднесенні, [у] приємному місці. Вода в колодязях прісна та добра. З вершин однієї долини можна провести фонтан (водопровід) до напівпіднесення, на якому належить бути місту».

Той самий автор, катеринославський губернатор Василь Каховський, наголошував, що

від руїн колишніх будов [Хаджибею] каменю багато, його буде достатньо для будівництва будинків на перший час.

Паралельно з проектом Хаджибея Деволан опікувався проектами Григоріополя, Тирасполя та Овідіополя. В 1792 на будівництво в Хаджибеї виділили 450 тисяч рублів, а на будівельні роботи направили 150 чоловік.

З огляду на зовнішньополітичний стан, у 1792-1793 роках Деволан був зайнятий підготовкою та будівництвом фортець. Було ухвалено рішення побудувати три форти на Дністрі та один у Хаджибеї. Швидкість та масштаб будівництва вражали: близько року знадобилося для того, щоб звести солідне укріплення на місці нинішнього парку Шевченка. Було збудовано земляні укріплення завдовжки 1 600 метрів, а всередині – казарми, склади, обладнані вогневі позиції для 120 гармат.

Майбутня Одеса у 1793 році була військовою базою, де одночасно працювало до 3 300 осіб. У записках на ім’я імператриці Деволан всіляко підкреслює переваги гавані Хаджибея: не замерзає, дає судам притулок і значно вигідніше за Очаков та Кінбурн. Єдине, чого не вистачало, так це «дамби в кілька сотень сажнів», яка могла б убезпечити судна, які стоять на якорі.

Під 1794 роком у записках інженера знаходимо такі рядки:

…Проекти відправив до Петербурга з деталями проектів порту Хаджибея, для того, щоб розпочати протягом літа 1794 року будівельні роботи у порту, який тепер мав стати і торгової гаванню, що відкриває вихід на Дністер до провінцій Волині та Поділля…».

У травні 1794 року кошторис (у дещо скороченому вигляді) і план будівництва було затверджено. На будівництво військової «гавані купно з пристанню для купецьких судів» виділили 1 млн. 993 тис. рублів. Загальне керівництво будівництвом здійснював Йосип Дерибас, роботи ж робилися під наглядом Суворова.

У чому полягала роль Франца Деволана? Він був членом Експедиції з будівництва фортець на завойованій території Північного Причорномор’я, був проектантом, безпосереднім керівником та відповідальним за кошти та господарські питання, пов’язані зі спорудженням порту в Хаджибеї.

Є ще одна цікава деталь. Майже відразу після початку будівництва порту роботи було продовжено за зміненим планом, тобто об’єм робіт значно збільшувався. Поки не ясно, хто санкціонував новий проект, можливо, що це була ініціатива самого Деволана, який побачив великий потенціал міста і порту. Проте, новий проект мав і недоліки: майже 80 років Одеський порт було відкрито всім вітрам – до будівництва рейдового молу і старого хвилелому.

План Хаджибею, авторство Франца Деволана, 1794 р.

Після Одеси

Після смерті Катерини II Франц Деволан потрапив в опалу у нового монарха. На якийсь час було навіть заарештовано його нерухомість в Одесі. Кінець кінцем Деволан залишився на службі в імперському Департаменті водних комунікацій. І тут він проявив себе як неабиякий та талановитий інженер: при ньому було реконструйовано Огінський канал, збудовано та відновлено споруди по річкам Кума, Терек, Манич та у Старому каналі. В останні роки, вже за імператора Олександра I, Франц Деволан, за фактом, обіймав міністерський пост, керуючи водними комунікаціями імперії. 1818 року вже немолодий Франц Деволан остаточно підірвав здоров’я постійними переїздами і 30 листопада помер.

Роботи, проведені під керівництвом Деволана, були настільки значними, що навіть через 80 років після його смерті його концепції розвитку внутрішніх водних шляхів обговорювалися на Міжнародному конгресі внутрішньої навігації в Гаазі (1894).

Особисте життя Франца Деволана відоме пунктирно — він був одружений, у шлюбі було двоє синів, один із яких помер у дитинстві, другий пішов стопами батька, ставши військовим інженером. У нього, у свою чергу, було двоє дітей. Онук першого інженера та архітектора Одеси був успішним дипломатом, з його смертю у 1916 році припинилася гілка брабантського дворянина, який зробив так багато для ранньої Одеси.

Що зараз нагадує про Франца Деволана в Одесі? Жахливий спуск, який рідко хто використовує як вулицю для пересування, не кажучи вже про променад. Невеликий монумент на Ланжеронівському узвозі біля музею його імені та, звичайно, оригінальна скульптура у комплексі пам’ятника “Засновникам Одеси”.

Фигура Деволана на монументі Засновникам Одеси