Зберегти артефакти: чим зайняті вчені Одеського археологічного під час війни (фото)

Про те, що відбувається в Одеському археологічному музеї після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, а також чим цікаві археологічні пам’ятки нашого регіону, Українській Службі Інформації розповіли співробітники музею.

Захист колекції та закордонна допомога

Яку допомогу надало музею міжнародне співтовариство у зв’язку з війною в Україні, нам розповіла завідувачка відділу наукової обробки та зберігання фондів Олена Шевченко.

Олена Шевченко

– Із самого початку війни на мене вийшли представники фонду Aliph (Швейцарія) та запропонували податися на грант, спрямований на термінову допомогу під час бойових дій. Такі програми цього фонду працюють не лише в Україні, а й у Сирії та в інших місцях, де йдуть бойові дії. Під час війни умови гранту були не важкими, форму спрощено. Я написала заявку, ми погодили бюджет. І досить швидко, приблизно за тиждень, ми отримали грант. За ці кошти ми створили укриття для нашого нерухомого фонду, було закуплено всі необхідні нам пакувальні матеріали.

Нам встановили систему відеоспостереження, а також ми замінили у фондосховище та поставили 5 броньованих дверей, які мають сертифікати якості. Крім того, ми купили необхідні інструменти, зовнішні накопичувачі великої ємності, які нам були конче потрібні в той момент.

У зв’язку з тим, що потреби музею були більшими, ніж те, що ми купили, було вирішено оформити додатковий транш. Хочу висловити щиру подяку Одеському художньому музею, що повністю взяв на себе оформлення гранту та ведення бухгалтерського обліку. Наша робота виглядала так: я вибирала необхідний товар, отримувала рахунок, відправляла його в худмузей, вони оплачували, і вже в нашому музеї ми отримували все, що замовляли. Якби не вони, я не впевнена, що ми б отримали цей грант. Тому я щиро вдячна Дарії, волонтерці, яка працює в ОХМ, а також в. о. директора музею Олександрі Ковальчук, які нам дуже допомогли, і ми сподіваємося, що наша дружба продовжиться.

Оскільки багато наших потреб ще не було закрито, ми вирішили отримати з цього фонду другий грант. Нам вдалося його оформити, на 21 тис. євро, які ми отримали нещодавно, і на нього вже багато закупили, – наприклад, індивідуальну тару для наших експонатів на випадок евакуації. Крім того, вперше у музеї професійний фотограф оцифрував інвентарні книги фондів, відділу нумізматики та бібліотеки. Ще ми почали оцифровувати усі артефакти, що зберігаються у фондах. Це і монети – загалом близько 150 тисяч предметів. Робота зараз триває, фотограф – фахівець, тепер у нас є якісні фото наших експонатів, і ці фото ми плануємо пізніше виставляти на сайт, а також задіяти на випадок експертизи, що теж захистить експонати від крадіжок або якщо вони, не дай Боже, будуть пошкоджені під час бойових дій.

Крім того, за рахунок другого гранту ми купили металеву шафу – сейф для документів від нашого київського виробника, дуже задоволені якістю та плануємо купити ще одну.

Так, з першого гранту ми купили маленькі сейфи для ключів, для наших виробів із золота та інших дорогоцінних металів, крім того, були куплені інструменти, потрібні нам зараз. У зв’язку з тим, що вікна у сховищі закрили панелями, там підвищилася вологість, і це вкрай шкідливо для експонатів. За рахунок грантів купили осушувач повітря – це річ, яка нас просто рятує.

Ми дуже вдячні фонду, який справді допоміг нам вирішити багато проблем, що виникли у воєнний час, – ми можемо повністю підготувати евакуацію, є пломбувальний матеріал. Ми подалися ще на один грант – вже від Світового фонду пам’яток WMF, і я сподіваюся, ми його отримаємо – на оцифрування наших негативів зі скла. Їх у нас зберігається близько 5 тисяч, і якщо вдасться їх оцифрувати, це буде надзвичайно цікаво – можна буде робити виставки, використовувати в інтернет-ресурсах. Як не дивно, під час війни відкрилася низка можливостей, яких не було у мирний час. І ми цим користуємось повною мірою, я сподіваюся.

Археологія Одещини: від кам’яної доби до середньовіччя

Пам’ятники яких епох присутні на Одещині, наскільки вони унікальні і як добре досліджені?

Про це розповів старший науковий співробітник відділу наукової обробки та зберігання фондів Ігор Піструіл.

Ігор Піструіл

– На Одещині справді багато пам’яток різних історичних епох, починаючи з давньої кам’яної доби, і закінчуючи середньовічною епохою. Якщо говорити про найзначніші, то кожна пам’ятка унікальна по-своєму. Для кожного періоду – свої пам’ятники. Для енеоліту – різноманітні трипільські поселення на півночі Одеської області, на півдні – усатовські поселення рубежу енеоліту – бронзи. Є поселення кам’яної доби, античні поселення, які більше на слуху, що пов’язано з відвідуванням стародавніми греками і римлянами нашої території. Та й кургани, які є візитівкою нашого регіону. У Буджаку (міжріччя Дунаю та Дністра) вони більше розкопані, у «континентальній» частині Одеської області – менше. Вони нерівномірно вивчені з погляду курганної археології. Вони є, і в цих курганах може бути все, що завгодно. Тому говорити про унікальність тут складно.

Якщо брати кам’яну добу, то найбільш відома стоянка – Велика Аккаржа під Одесою (це палеоліт), є пізніші епохи кам’яного віку – мезоліт – неоліт, їх пам’ятників досить багато, але переважно вони представлені невеликими колекціями. Пізніші – енеоліт – представляють усатовські поселення під Одесою – біля сіл Усатове, Маяки, – перше розкопане, друге – не до кінця; воно цікаве тим, що відноситься до кінця енеоліту – початку ранньої бронзи.

Поселення бронзової доби, періоду античності – наприклад, той же Ніконій (на жаль, зараз не копається) – городище. Кошарське поселення; городище Тира; Орловське поселення багатошарове. Якщо звернутися до пізніших епох, треба згадати Білгород-Дністровську фортецю, унікальну споруду для нашого регіону, причому збережену досить добре.

До останнього часу проводилися археологічні розкопки, але якщо порівнювати Молдову та Одеську область, які можна порівняти територією, – у Молдові працює набагато більше археологічних експедицій, копається набагато більше пам’яток, хоча Одеська область нічим не поступається ані за кількістю, ані за якістю пам’яток. Пов’язано це, по суті, з державним підходом до національного надбання та деякими господарсько-бюрократичними моментами. У різні роки ті ж самі античні пам’ятки, які копалися і в радянський період, і в 1990-і, і в 2000-ті, зараз не розкопуються. Тому що відсутнє фінансування і вже, на жаль, – фахівці.

Якщо говорити про пам’ятник на острові Зміїний, який у всіх на слуху зараз – так, там була філія музею, і було що копати, але після останніх подій там навряд чи щось залишилося.

Чи є у нас пам’ятники, важливі у загальноєвропейському контексті, які вказують на зв’язок із Європою?

Такий зв’язок завжди був і є, він обумовлений міграцією, торговельними відносинами. В археологічному сенсі ми не відірвані ані від європейського, ані від азіатського контексту. Тому що якщо говорити про тих же скіфів, сарматів – друга половина першого тисячоліття до нашої ери – початок нашої ери, – то вони прийшли з Центральної Азії, були в наших степах Північного Причорномор’я, і ​​пішли далі до Європи. Найпізніші пам’ятки сарматів, наприклад, відомі на території Угорщини – а у нас сарматів у той період вже і не було.

Або взяти так звану латенську культуру, яка прийшла з Європи і в нас теж відзначена низкою пам’ятників, – це кельти. Це зворотний вплив: із заходу на схід. Наша територія завжди була на перехресті, і тому тут є зв’язки із заходом, сходом, з північчю та півднем.

З початку війни археологи не можуть виїжджати на розкопки. Як організовано роботу, що робите в музеї?

Виїжджати на розкопки теоретично можна було б, але поки що важливіше рятувати те, що є зараз. Те, що було в землі тисячі років, там і залишиться. Хоча справді руйнування пам’ятників у зв’язку з війною можуть статися. І відбувається, на жаль.
Тому не копаємо в полі, а в музеях – і одеський музей тут не виняток – у фондах завжди є що «розкопати» і зробити з того, що не було зроблено раніше. Можна проводити дослідження у фондах, щось упорядкувати, осмислити, а також підготувати до евакуації. Подібні речі, насправді, потребують багато сил та енергії. Крім того, ніхто не скасовував наукову працю: науковці музею пишуть роботи. Тому працюємо на місці в музеї та «розкопуємо» старі колекції. Звіряння матеріалу йде постійно. І є якісь матеріали, які з якихось причин не були вивчені раніше.

Експозиція – найцінніше у музеї

– Наш відділ відповідає за найцінніші та самі яскраві експонати, які виставленні в залах музею, вони є «перлиною колекції», візитівкою музею, – каже завідувачка відділу експонування Оксана Грицюта.

Оксана Грицюта

Це матеріали єгипетської колекції, яка є унікальною для України; безцінні в усіх сенсах артефакти античної доби, що збирались на протязі кількох століть. Вони добре знайомі цілим поколінням наших відвідувачів. Ми всі розуміли, що просто не маємо права допустити будь-які втрати, тому основною задачею було зберегти цей скарб. Я прийшла на посаду завідуючої відділом незадовго до початку війни. Тільки почала входили в курс справ. Тому для мене робота в умовах воєнного стану стала особистим викликом.

Треба було в короткий термін прийняти рішення про заходи безпеки. Порадившись з колективом, ми вирішили демонтувати експозицію та перемістити її у безпечне місце. Завдяки грантовій підтримці у нас були сучасні пакувальні матеріали, і ми змогли законсервувати всі експонати належним чином.

Крім того, ми захистили зали музею від пошкоджень на випадок обстрілів. Паралельно ми оцифровували все, що йшло на зберігання. Я дуже вдячна своїм колегам, які знайшли в собі сили в непростий час прийти та допомогти в цій роботі. Сьогодні ми працюємо над звіркою нашої частини колекції, займаємось науково-дослідницькою роботою, продовжуємо оцифрування колекції, думаємо над оновленням експозиції та чекаємо, коли в наших залах знову будуть проводитись екскурсії.

Додамо від редакції: одесити знають, що в музеї є експонати величезної цінності – йдеться про «Золоту кладову». Про найцінніші експонати музею нам не стали розповідати, але запевнили, що вони надійно захищені та займуть свої місця в експозиції, як тільки це стане можливим.

Знання з Європи та контакти із закордонними колегами

Науковий співробітник відділу наукової обробки та зберігання фондів Марія Лобанова зараз працює за кородоном.

– Протягом наступного року я буду проходити постдокторантуру в Університеті Масарика у прекрасному чеському місті Брно. Кафедра археології та музеології славиться своєю традицією дослідження неоліту та енеоліту. А ці періоди входять у мої наукові інтереси. На кафедрі я продовжу розробляти тему моєї дисертації – про другу половину 5-го тисячоліття у Побужжі. У ці рамки входить і північ Одещини.

Мені вдалося відвідати розкопки на відомій пам’ятці Тещетіце-Куйовіце (Těšetice-Kyjovice). Це поселення, на якому є шар культури лінійно-стрічкової кераміки. На Одещині ми досліджуємо одну з най східніших пам’яток цієї культури, тому було неймовірно цікаво і важливо подивитися, як відбуваються ці розкопки у Центральній Європі. Окрім цього, мені вдалося відвідати розкопки кургану у Богемії. Я сподіваюся, що цей досвід мені знадобиться після перемоги під час роботи у одеському музеї. Також я думаю, що нові дружні стосунки з різними дослідниками допоможуть у майбутньому при пошуку ідей для цікавих проектів.

Марія Лобанова (з правого боку) серед учасників конгресу

Однією із найважливіших подій була участь у Дев’ятому світовому археологічному конгрес у Празі. Організатори присвятили одну секцію конгресу питанню російського вторгнення в Україну. Учасники та учасниці доповідали про пам’ятки, які було зруйновано, пошкоджено, та які на даний момент знаходяться під окупацією. Я розповідала про ситуацію в Одеській області. Сподіваюся, що нам вдалося донести до археологічної спільноти інформацію про ту складну та катастрофічну ситуацію, в якій зараз знаходиться українська культурна спадщина. І ми якнайшвидше зможемо покращити цей стан.

***
Насамкінець слід сказати, що всі співробітники музею, з якими нам вдалося поговорити, хочуть якнайшвидше повернутися до повноцінної роботи і не скупляться на «гарячі» побажання на адресу рашистів, які вторглися на нашу землю.

Раніше на USIonline.com —

Амфоры от одесской теробороны: новость не науки, но цивилизации (фото, видео)

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.