Вишиванки – це модно. Тренди-2025, байрактарщина та ТОП найкращих майстрів (фото) «фото»

Вишиванки – це модно. Тренди-2025, байрактарщина та ТОП найкращих майстрів (фото)

«Червоне - то любов, а чорне - то журба”... Саме таке кліше спадає на думку, коли починаєш шукати символізм в українському національному вбранні. Однак на дворі ХХІ століття, людина бороздить простори космосу, бактерії та віруси відносно добре вивчені, ШІ пише дисертації, війни вічні, як й століття тому, а от вишиванки давно вийшли з класичної кольорової дихотомії.

Напередодні Дня вишиванки, чи не єдиної дати, яку  під час війни можна дозволити собі святкувати без докорів сумління, кореспондентка Української Служби Інформації Ольга Гвоздецька вирушила на зустріч з херсонською знавчинею вишиванок та до найпопулярнішого одеського магазину з українським колоритом. 

«Незалежні». Вивіска з дзвінкою назвою красується над ґанком однієї з найвідоміших крамниць з національним одягом та аксесуарами на вулиці Грецькій. Зранку там киплять приготування до напливу покупців, нібито завтра чорна п’ятниця. Переддень 15-го травня, направду, найгарячіший період для колективу, який складається лише з 8 осіб, але одягає у вишиванки чи не все місто-мільйонник. 

Під дахом невеликого, пронизаного ніжною любов’ю до усього українського простору зібрані сорочки та сукні близько ста майстрів. Всі вони українці, бо у команди «Незалежних» безперечне правило – підтримувати виключно вітчизняного виробника. Та й загалом, колектив послуговується етичними ідеалами відродження стародавнього в осучасненому та трендовому образі. Тут ви точно не знайдете ані шароварщини, ані байрактарщини, каже менеджерка «Незалежних», організаторка кількох Вишиванкових фестивалів в Одесі Діана Банщикова.

Діана Банщикова, менеджерка крамниці «Незалежні»

Шароварщина та байрактарщина як утиск ідентичності 

Виявляється, ці два поняття різняться і сьогодні сприймаються як спадок минулого колоніалізму та сучасної гібридної війни. 

Шароварщина – це всі ці сорочки та спідниці, які ми носили у школі на виступах. Це атлас, васильки, маки, колоски… Це щось таке кричуще, яке не несе у собі жодного сенсу. Просто гарна картинка для фото, – пояснює Діана. 

 

 

Байрактарщина – нове віяння шароварщини, що з’явилося на живильному ґрунті  війни, коли у вишиванці запозичуються воєнні символи, на кшталт російського воєнного корабля, пса Патрона, дронів та іншого озброєння.

Це наживання на війни, це не наші цінності, – така позиція «незалежних».  

Вишиванкові тренди-2025

Аж поки ми з Діаною теоретизуємо про примхи модерної культури та гортаємо вишиванки з узорами різних регіонів, до зали заходять дві молоді дівчини. Вони шукають вбрання для фотосету. Після побіжного огляду, зупиняються біля головного тренду цього року – сорочки у стилі засновниці українського наївного мистецтва Марії Приймаченко. Вже за мить з роздягальні виходить Злата, піарниця магазину «Цитрус», яка погодилася ненадовго побути моделлю для бістро українських смаків «Уява». В ошатній вишиванці, що нагадує про почерк найпопулярнішої нині у світі української художниці, дівчина так і йде з крамниці, поспішаючи потрапити у приціл фотокамери, але спочатку встигнувши попозувати для УСІ.

  Саме родинна колекція Марії Приймаченко – стала безперечним хітом серед покупців «Незалежних»  цього року. Сорочки з фірмовим візерунком виконані для чоловіків, жінок та дітей – справжній патріотичний look family. Доповнити їх можна камізельками (ред. – жилетка, безрукавка), які самі по собі повноцінні як щоденний одяг, наприклад, з білою футболкою, поділилася секретами міського casual Діана.  

Образ найбільш продаваних вишиванок мінявся стрімко протягом лише пари останніх років. І цьому сприяв ефект війни. 

У 2023  році у багатьох українців ще був сильний підйом. Всі хотіли вдягатися в українське та обирали класику: білі сорочки з червоно-чорною або блакитною вишивкою. У 2024-му сталася перша трансформація запиту. Люди приходили за своєю другою, третьою, четвертою сорочкою з незвичним кроєм та яскравих кольорів. Так, щоб з’явилася нотка свята. А от цього року покупці звертають увагу на сенсові речі. Це, окрім колекції Марії Приймаченко, сукня, відтворена зі стародавнього вбрання півдня України, – розповіла Діана.        

Повага до наших пра- 

Львівський бренд Svarga сфотографував у музеї сорочку херсонського взору, просканував її, створив схему і повністю реконструював вишивку та крій. Вартість історичного відтворення – 6,5 тисяч грн. Це одна із найбільш бажаних позицій крамниці. 

Це дуже цінно. Тому що ми додатково нагадуємо, що носили наші пра-. У нас, в українців, є усвідомлення, що треба робити не тільки щось нове, аби продовжувати говорити про українське, а й цінувати те, що ми мали, –  зауважила Діана. 

Ручна vs машинна

Перлина “незалежної” від Svarga виконана у машинній техніці. У сучасному світі, вважає Діана, фабрична вишивка, завдяки швидкості виробництва, якості, ретельному підбору тканин, ниток та фурнітури, не втрачає актуальності. І більшість покупців обирають саме машинну вишивку, попри те, що її вартість почасту не менша, аніж посередньої ручної.  

У мережі існують профільні групи, що об’єднують майстринь, які вишивають репліки старовинних суконь. Вони здійснюють титанічну роботу, бо чого тільки вартує розшифровка схеми такої сорочки, зазначила Діана. Ціна такого завершеного витвору може досягати 30 тисяч грн.     

Ручна вишивка не про раціо, а про душу 

Не вкладати послань у візерунок, а творити серцем. Саме так характеризує свій підхід Інна Микуцька. Одеситам майстриня також знайома як гідеса. І попри те, що Інна із Херсона, вона наважилася вивчати історію міста, яке прийняло її після деокупації Херсонщини.      

Інна Микуцька         

В Одесі Інна продовжила майструвати. Не змінився і її принцип у вишивальній роботі: не гнатися за трендами, а вишивати з душею. Попри очевидну лавинну популярність мілітарі-теми, каже вишивальниця, модним також стало звертання до своїх коренів. Багато хто вбирається у сорочки з візерунком, притаманним рідному регіону.

Вишиванка – оберіг для Захисників

В Україні діє проєкт «Сорочка для захисника», в рамках якого його ініціаторка, майстриня з Черкас Оксана Поступак зібрала колежанок зі всієї України, розповіла Інна. Вишиванки виконуються на полотні кольору хакі й тільки нитками певних кольорів, а от візерунок часто підбирається, згідно із краєм, звідки родом військовий.

Коли я сідаю робити оберегову сорочку для хлопців, я вкладаю в неї не малюнок, я вкладаю в неї душу та молитви, прохання здоров’я. Силу сорочкам надає не те, що саме ти вишиваєш, а те, з яким посилом, бажанням та думками ти берешся до роботи. Я ніколи в житті не сяду працювати з поганим настроєм або хвора. Бо енергетика майстрині лишається на тканині, – поділилася вишивальниця.

Зараз Інна творить сорочку для дівчини з Херсона, яка раніше поїхала до Нідерландів. Аж поки тривала підготовка, майбутня власниця вишиванки повернулася до України. Тож «збирання» сорочки відбуватиметься наживо. А це окрема втіха для майстрині. Саме ця вишиванка за колірною палітрою нагадує мілітарі-стиль.

Вишиванка Перемоги

У самої майстрині є улюблена сорочка, яку вона вишила, перебуваючи в окупованому Херсоні. Інна дала їй ім’я: це Вишиванка Перемоги. Схему орнаменту майстерниця скопіювала з картини «Портрет дівчини у вишиваній сукні» українського художника Михайла Брянського, яка зберігалася у Херсонському художньому музеї. Нині її доля невідома, як й переважної частини музейної колекції. 

Історія мандрів сорочки така ж строката, як й в її творчині. Всюди, куди їде Інна, з нею вишиванка Перемоги. «Вигулюю світом», – жартує гідеса.

Вишиванка Перемоги біля Палацу Дожів, Венеція 

Тризуб та менора

Найоригінальнішу вишиванку Інна створила з власної ініціативи для одеського фотографа Бориса Бухмана. І не тільки тому, що любить його фотографії. Річ у тім, що фотограф волонтерить, часто їздить до рідного для вишивальниці Херсона та багато допомагає там. 

Я вирішила, що у Борі має бути моя вишиванка. Довго ми спілкувалися з цього приводу. Він все не давав мені розмір. А потім я купила льняну заготовку і спитала його, щоб він хотів бачити в орнаменті. Він відповів, що там має бути герб України з гербом Ізраїля на рукаві, зірка Давида та менора, а також поєднані прапори обох держав. Це був мій подарунок Борі на День Незалежності України у 2024 році, – розповіла майстриня  

Вишиванки, Одеса та зірка Давида.2 

Чи то випадково, чи то така одеська доля, але симбіоз зірки Давида з українським національним візерунком з’явився ще на одній вишиванці. Й вона стала третім трендом у крамниці ”Незалежні”. Луцький бренд “Укргламур” створив сорочку за мотивами робіт художника-графіка Георгія Нарбута, автора перших українських банкнот та поштових марок. 

На рукавах сорочки “незалежні” побачили зірку Давида, хоча сам виробник стверджує, що це випадковість і шестипроменевий символ виник просто як елемент заповнення порожнечі у канві орнаменту. Попри це, одесити воліють вважати, що сорочка має більшу символічність, аніж банальний збіг. Саме цю вишиванку обрали для себе троє із восьми співробітників “Незалежних”. А це вже про щось говорить!  

Вишиванка – то любов   

І День вишиванки, так само як і його переддень, не могли б обійтися без щемкої історії однієї героїні. Любов скромно гортала сорочки на полиці. Вагалася. Бо хотіла нову, геть іншу, аніж ту, що залишилася вдома, в окупованій Запорізькій області. Виїхати звідти дівчина змогла на початку повномасштабного вторгнення, ще коли були відкриті гуманітарні коридори. 

А зараз вона обрала кілька вишиванок і надовго сховалася у примірочній. Але врешті-решт, з’явилася у сорочці з візерунком рідної області.

Все ж таки вона моя, – сказала Любов, посміхаючись.