Турбота під обстрілами: як херсонський притулок рятує покинутих тварин (фото)

Притулок «Чотири лапи», який знаходиться у Херсоні, утримує понад сімсот тварин. Його власниця Яна Лущик, що опікується бездомними пухнастими вже 16 років, розповіла Українській Службі Інформації про виклики, з якими притулок стикається під час війни.

Першопричиною проблем, що постають перед зооволонтерами, є безвідповідальність. Виїжджаючи до безпечних місць, люди часто залишають своїх тварин напризволяще, тому притулки на прифронтових територіях змушені працювати з великим потоком травмованих та зовсім знесилених тварин.

Після тривалого перебування у покинутих селах, тварини приїжджають до нас в такому стані, що бʼються просто за свіжу воду в тарілках, не кажучи вже про їжу, – підкреслює критичність ситуації власниця херсонського притулку.

Цуценята, привезені військовими до притулку “Чотири лапи”

Закривати збори на потреби такої великої кількості чотирилапих волонтерам вдається вкрай важко, оскільки наразі увага українського суспільства виправдано сконцентрована на допомозі військовим. Шукаючи альтернативу, притулок налагодив співпрацю з різними фондами, що час від часу постачають туди ліки та їжу для тварин. Додаткову підтримку надають освітні заклади, що збирають речі для щоденних потреб пухнастих.

От нещодавно нам школи та дитячі садки збирали каструлі, старі рушники, постільну білизну та корми. Потрошки-потрошки. Здається, що це якась маленька допомога, але якщо таких закладів буде більше, таких компаній людей буде більше, то по краплині складається велика допомога, – ділиться Яна Лущик.

Попри труднощі та постійний брак ресурсів, притулок активно допомагає українським захисникам, які опікуються тваринами на передовій. Команда «Чотири Лапи» передає корм для тварин і приймає на тимчасове лікування пухнастих друзів військових. Також, вони долучаються до зборів медикаментів, перев’язувальних матеріалів та інших необхідних засобів. Якщо притулок має більше допомоги, ніж може використати самостійно, то одразу намагається передати її туди, де це потрібніше.

Ще одним з викликів утримання притулку на прифронтових територіях, за словами власниці, є постійні обстріли міста Херсон, бо через них чотирилапі відчувають сильний стрес. Тварини лякаються під час обстрілів, деякі собаки дуже панікують. Вони навіть починають у своїх вольєрах гризти двері, решітку, клітки і можуть цим себе поранити.

До початку повномасштабного вторгнення «Чотири лапи» мав цілу систему, завдяки якій отримував необхідну допомогу від небайдужих: люди приходили прибирати вольєри, територію, виконували дрібні, але важливі завдання, на які не завжди вистачало часу у працівників команди. Зараз така діяльність в притулку призупинена через непередбачуваність ситуації в місті. Особливо ризикованою стала функція вигулу собак – раніше всі охочі могли вивести тварину за межі притулку, а зараз це неможливо. Команда не впевнена в тому, як поведеться людина чи тварина у разі раптового обстрілу, тому відмовилася від такої практики заради безпеки.

Ми сподіваємось, що війна скоро закінчиться нашою перемогою, і ми повернемось до мирних традицій, – зізнається Яна.

За останні декілька місяців «Чотири лапи» прийняли до притулку понад двісті котів та кошенят, кожен з яких проходить повний цикл медичної допомоги – від стерилізації до вакцинації. Після цього тварини готові до пошуку нових господарів. Яна Лущик вважає, що саме адопція є одним з найбільших викликів для організації.

Люди бояться, виїжджають та кидають тварин. Дуже мало охочих всиновити тварину, а притулки не гумові. Ми і так утримуємо більше, ніж можемо вже декілька років. Це дуже важко і фізично, і морально. Вище голови вже стрибнули, ще вище вже нереально, – говорить жінка.

Найбільше бажання Яни – знайти кожній тварині родину. Для однієї з собак притулку така мрія здійснилась пів року тому.

Любов крізь кордони: адопція Мосі

Світлина, що назавжди змінила життя Мосі

Худа, налякана, але з надією в очах – так собака Мося вперше з’явилася у кадрі, який назавжди змінив її долю.

Її теперішня господиня Ольга, яка з весни 2022 року мешкає у Франції, згадує, що пошуки домашнього улюбленця розпочиналися з перегляду стрічки Facebook та бажання придбати кота. Того дня вона навіть не підозрювала, що замість нього в її серці назавжди оселиться собака з неймовірною історією порятунку.

Коли ми побачили її світлину на сторінці притулку «Чотири лапи», то зрозуміли – ніякого кота нам більше не треба. Ми хочемо тільки її, – розповідає Ольга.

Собака, евакуйована з маленького українського села Дніпровське на Херсонщині, несподівано стала членом родини далеко за межами рідної землі. Спочатку тварину привезли до волонтерів притулку, їй надали медичну допомогу, а потім посприяли транспортуванню до нового дому.

Поки вона їхала, я всі шість днів плакала, бо я розуміла, наскільки це тяжкий шлях і наскільки тварині було важко його долати. Я переймалася про те, як пройде адаптація Мосі. На моє здивування, тільки-но собака вийшла з машини у Франції, то одразу завиляла хвостиком, почала гратися з дітьми та зібрала всі капці до купи. Ніби вона все життя з нами жила. Ми її вдома називаємо «Мері Попінс», бо вона всіх виховує, зокрема дітей. Вона за всіма доглядає, – з посмішкою на обличчі ділиться нова власниця пухнастика.

Попри швидку адаптацію тварини до нової домівки, війна залишила свій слід: звуки літаків досі змушують її ховатися, а гучний шум викликає панічний страх. Але поруч з нею завжди любляча сім’я, яка допомагає Мосі вчитися жити заново.

Мося – наш всесвіт. Дуже хочу, щоб люди не тільки викидали тварин, а ще й забирали до родини. В притулку «Чотири лапи» кожна тваринка має частинку Яниної душі та її великого серця, – підсумовує Ольга.

Мося та її родина

Фото з Instagram-сторінки притулку «Чотири лапи» (@4lapu_herson)

Раніше на  USIonline.com —

Зірка британського телешоу допомагає тваринам у Херсоні (фото)

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.